Стокгольмська битва за мільярди

Скромності "Нафтогазу України" не позичати. У керівництві державної компанії вже націлились на такі ласі активи російського газового монополіста у Європі як газогін "Північний потік". А на сторінці компанії у Facebook жартома вже пропонують відібрати у росіян футбольний клуб "Зеніт", а заодно і німецький "Шальке", титульним спонсором якого є "Газпром".

Контракт Путіна-Тимошенко: дві справи у Стокгольмі

Такий апетит на "газпромівське" майно спровокований наближенням вердикту Арбітражного інституту Торгової палати Стокгольма, який очікується 30 квітня. "Наші вимоги сягають загалом 50 мільярдів доларів", - зазначив в інтерв’ю виданню "Новое время" комерційний директор "Нафтогазу" Юрій Вітренко.

Загалом у Стокгольмі з 2014 року розглядаються дві справи. Обидві справи стосуються контракту на постачання газу, підписаного у січні 2009 року після переговорів екс-прем'єрки Юлії Тимошенко і її російського колеги Володимира Путіна. Саме цей контракт згодом став приводом для Віктора Януковича посадити політичну суперницю до в’язниці.

Згадані Вітренком 50 мільярдів - загальний обсяг вимог "Нафтогазу" за обома справами, що розглядаються. Це не лише вимоги, які стосуються доплати за минулі роки, але і доплата за зобов’язаннями, які ще виникнуть у майбутньому - до кінця 2019 року, терміну дії контракту.

Тим часом "Газпром" також не сидить, склавши руки, і висунув зустрічні вимоги на загальну суму до 80 мільярдів доларів. Це у 30 разів більше, ніж оборонний бюджет України, на сході якої точиться війна.

Рішення, яке очікується днями, стосується ціни і умов постачання палива. У другій справі, оголошення вердикту за якою очікується 30 червня, йдеться про транзит: "Нафтогаз" вимагає від "Газпрому" доплатити за транспортування газу і сплатити компенсацію за невикористання узгоджених у контракті мінімальних обсягів транзиту. Загальні вимоги в другій справі - за різними оцінками - від 11 до 16 мільярдів доларів.

Питання перше: найдорожчий газ у Європі

Спершу в Стокгольмі буде винесено вердикт у справі про постачання газу у 2010 - 2014 роках. "Нафтогаз" вимагає у цій справі 18 мільярдів доларів, включно з відсотками. Йдеться про різницю в ціні, між тією, яку українська компанія платила і ціною на європейському ринку. Відлік претензій ведеться з моменту, коли "Нафтогаз" вперше звернувся до "Газпрому" з вимогою про перегляд ціни, яка на той момент була найвищою в Європі і згодом подекуди майже вдвічі перевищувала середньоєвропейську.

Звернення однією зі сторін про перегляд ціни передбачене контрактом. Однак як на це має реагувати інша сторона, в контракті не прописано. "Газпром" відкидав вимоги щодо перегляду ціни. З 2016 року "Нафтогаз" не закуповує паливо у російського газового монополіста, купуючи його реверсними поставками у європейських компаній.

Раніше європейським компаніям вже вдавалося перемагати в арбітражних спорах щодо завищених цін "Газпрому". Зокрема, 2013 року німецька компанія RWE домоглася в арбітражному суді Відня суттєвого зниження ціни за діючим контрактом з "Газпромом" і компенсації на сотні мільйонів доларів. Своїм рішенням арбітри не лише визнали ціну завищеною, але й змінили у контракті принцип формування ціни. Формулу прив’язки ціни на газ до ціни на нафту рішенням арбітражу замінили на більш сучасний підхід: гнучке орієнтування на індикативні ціни на міжнародних спотових ринках газу. Останніми роками ціни на цих ринках коливаються в районі 200 євро за тисячу кубометрів. Натомість базова ціна у формулі ціноутворення контракту "Нафтогазу" і "Газпрому" становить 450 доларів і коливається, залежно від ціни на нафту.

Шанс знизити ціну?

Практика орієнтування цін у контракті на спотові ринки, де Україна, до речі, вже більше року закуповує весь обсяг імпортного газу, вже стала в Європі усталеною. З огляду на реалії та на поразки в арбітражах "Газпром" став більш зговірливим. Приміром, у спорі з німецьким енергоконцерном EON росіяни навіть не стали доводити арбітражну справу до вердикту, погодившись на мирову. Однак у випадку з "Нафтогазом" цього не сталося. І немає жодної впевненості, що позов буде успішним.

Борис Казоловський, адвокат з арбітражних справ компанії Freshfields Bruckhaus Deringer, яка представляла RWE в успішному спорі з "Газпромом", не впевнений, що арбітраж у Стокгольмі винесе тепер таке саме рішення, як це було 2013 року у Відні у справі RWE. Долю мільярдів у таких випадках може вирішити кожне слово. "У правовій системі кожної країни певні слова мають своє значення. Це, зрештою, може зіграти вирішальну роль", - зауважив Казоловський у розмові з DW. Навіть якщо контракт був слово в слово ідентичний, рішення арбітрів можуть бути різними. Адже справа RWE розглядалася за австрійським законодавством, а справа "Нафтогазу" - за шведським.

Платити за непотрібний газ?

Друге питання, рішення арбітражу за яким очікується 30 квітня, - як бути з прописаною у контракті вимогою "бери або плати". "Газпром" вимагає стягнути з "Нафтогазу" понад 30 мільярдів доларів за газ, який українська компанія навіть не купувала. Якщо арбітраж підтвердить легітимність вимог росіян, це означатиме для української сторони до закінчення контракту 2019 року зобов’язання на суму до 80 мільярдів доларів.

Підписавши 2009 року з подачі Тимошенко і Путіна газовий контракт, "Нафтогаз" зобов’язався закуповувати на рік 52 мільярди кубометрів газу. Зменшити цей показник можна за згодою сторін не більше ніж на 20 відсотків, тобто до 41,6 мільярда. При цьому Україна торік обійшлася вчетверо меншими обсягами імпортного газу. Потреби України в газі постійно скорочуються, в тому числі через руйнування частини промисловості на Донбасі. "Бери або плати" у контракті від 2009 року - справжнісінька пастка. Навіть якби Україна досі закуповувала газ в обумовлених обсягах, їй би не було куди його дівати: контрактом заборонено реекспорт в треті країни. Скасувати це обмеження - також одна з вимог "Нафтогазу".

Знали, що підписували

Водночас, констатує Борис Казоловський, завдання арбітрів у Стокгольмі - не вирішувати, чи є та чи інша вимога справедливою. А те, хто має рацію з точки зору виконання контракту. "Якщо ти підписуєшся під контрактом з такою вимогою, то в принципі, це означає відповідне зобов'язання", - каже німецький юрист. За його словами, вимога "бери або плати" сама по собі не є чимось незвичним у торгівлі енергоносіями. Зокрема, вона дає продавцям можливість планувати інвестиції у розвідку і видобуток, залежно від наявності сталого попиту.

Утім, український арбітражний адвокат Костянтин Пільков з юридичної фірми Cai&Lenard зазначає, що умови контракту арбітри не можуть розглядати без врахування реалій. "Перш за все, справді, контракт сторін є основоположним. Якщо сторони визначили в контракті, що небо зелене, то думка арбітра тут не має значення", - сказав Пільков в інтерв’ю DW. Тим не менше, арбітри крім контракту, мають керуватися і міжнародними звичаями - у тому числі, принципами розумності, справедливості і добросовісності, зазначає юрист. "Арбітри, звичайно, можуть зважати, в яких умовах укладався контракт, наскільки справедливими є його умови, розумною та чи інша вимога, наскільки добросовісним є виконання", - наголошує Костянтин Пільков.

Компромісу може не бути

Експерти не беруться прогнозувати, яка сторона має вищі шанси перемогти. Арбітраж, нагадують юристи, не має на меті пошук компромісу. Тому рішення може бути болючим як для однієї, так і для іншої сторони. Комерційний директор "Нафтогазу" Юрій Вітренко оцінює шанси на перемогу у Стокгольмі як високі і не приховує інтересу до іноземних активів "Газпрому". Російська компанія суперечку з "Нафтогазом" не коментує. Натомість росіяни мовчки відкладають гроші на випадок програшу. Торік вони збільшили відповідні резерви майже на півмільярда доларів до 1,4 мільярда, як свідчить фінансова звітність компанії.

Зате у Києві ніхто нічого не відкладає. "Ми просто будемо банкрутами і наше майно розпродаватимуть. … У нас можна взяти лише якісь старі будівлі, верстати чи автомобілі", - каже Вітренко.