«Голокост-кабаре»: вистава про життя Івана Дем’янюка

Театральну виставу про Дем’янюка, його життя і суд над ним днями вперше поставили в театрі німецького міста Гайдельберга. Поставили, так би мовити, на злобу дня, адже у Мюнхені саме триває розгляд справи 89-річного американця українського походження, якого звинувачують у причетності до вбивства 27 900 ув’язнених у концтаборі Собібор. Вирок у його справі очікується восени цього року.

На відміну від суду, автор п’єси, канадець єврейського походження Джонатан Гарфінкель та німецька режисерка Катя Бауманн не ставили собі за мету знайти відповідь на питання, винен Дем’янюк чи ні. «Головна ідея полягала в тому, що ми не намагалися відповісти на запитання, які нині багато хто ставить перед собою, спостерігаючи за процесом у Мюнхені. Натомість ми хотіли віддзеркалити ці запитання перед публікою під час вистави, аби, власне, викликати дискусію», - каже Бауманн.

Винен чи ні?

Перед глядачем виринає безпомічний дідусь Дем’янюк, після чого на сцені протікає все його життя – від українського села до американського містечка Клівленд, де він мешкає із своєю родиною. Сцени з буднів пересічного сім’янина – відвідання бейсбольних матчів, робота автомеханіком на заводі «Форд» – перекликається зі спогадами Івана часів війни та першим судом в Ізраїлі, який визнав його невинним, оскільки не зміг підтвердити його ідентичність із «Іваном Грозним з Треблінки». Ми бачимо на сцені також табір для військовополонених, у якому він опинився, а також епізод, коли він зголосився працювати на нацистів в обмін на життя і харчі.

«Те ж, що він робив потім, у таборах, - це для мене трохи інше питання. Це має вирішити суд. Але казати, що він «монстр» через те, що прийняв рішення про роботу в таборі СС, я не можу. Адже він ухвалював рішення на користь виживання», - пояснює Бауманн. Саме тому для неї було так важливо показати Дем’янюка насамперед як звичайну людину й поставити перед людством інше глобальне запитання: як можна допустити, щоб у суспільстві виникали ситуації, коли людина має робити вибір, який призводить до нелюдських дій?

Голокост-кабаре

Вистава зроблена у вигляді саркастичного шоу на межі абсурду, чогось на кшталт «траурного цирку». Сам автор називає свій жанр «Голокост-кабаре». У такий спосіб Джонатан Гарфінкель хотів показати своє ставлення до справи Дем’янюка в цілому й її політичної ролі зокрема: «Дем’янюк – більше, ніж простий обвинувачений. Він став символом. Символом спроби знайти винуватих у жахіттях Другої світової війни. Німці усвідомлюють, що це – кінець ери. Нацисти помирають, ті, хто вижив, помирають. І це, можливо, останній такий суд. Це спроба Німеччини виправити помилки, яких вона припустилася в минулому».

Українцям за цим спостерігати нелегко, вважає Гарфінкель, адже вони були також жертвами нацистів. Але він радить українцям чесно дивитися в «очі історії» й визнати співпрацю певної частини населення з нацистами. Для того, аби подискутувати з українськими глядачами, Гарфінкель і Бауманн кажуть, що дуже хотіли б показати свою театральну роботу в Україні і радо погодилися б на пропозиції перекласти текст п’єси на українську.

Автор: Данило Білик

Редактор: Христина Ніколайчук