Готель на годину

Затишною віденською вуличкою крокує парочка років так за сорок. Він у дорогому костюмі з портфелем для документів, вона – елегантна, з високою зачіскою, на шиї коштовності. Парочка цілеспрямовано прямує до будинку з вивіскою «Готель Орієнт». Беруть на рецепції ключ і піднімаються нагору без реєстрації.

Дискретність понад усе

Ірена Гольцшу зустрічає гостей на рецепції і приймає замовлення на резервацію кімнат. Достатньо вказати лише якесь прізвисько, як-от Кульбаба чи Крутяк. Паспорта ніхто не вимагає. Ірена Гольцшу працює тут ось уже 28 років і могла б розповісти чимало цікавого.

Утім, її спиняє власник готелю Гайнц Рюдіґер Шиманко. Він відводить репортера в напрямку бару, адже зараз прийдуть нові гості, які не хочуть, аби їх бачили. Шиманко швидко зачиняє за собою двері... «Дискретність у нашому випадку дуже важлива, адже Відень – це велике село. У центрі міста можна частіше зустріти знайомих, аніж очікуєш».

Оригінальна концепція

У барі лунає шансон. Приміщення обклеєне важкими червоними шпалерами з трояндами, на стінах – старовинні картини у позолочених рамах, на стелі – велика кришталева люстра. Керівник готелю приносить каву і вмощується у кріслі. Навіть у часи, коли віденська готельна індустрія нарікає на кризу, в «Орієнті» справи йдуть дуже добре: «Усе одно хто приходить – закохана пара, яка хоче відсвяткувати свій ювілей, чи колеги по роботі, котрі навідуються сюди під час перерви на обід – ми раді всім гостям».

Шиманко усміхається. Якби готельні стіни могли говорити, віденська історія збагатилася б чисельними скандалами. Готель було відкрито ще 1896 року. Але бізнес процвітає не лише завдяки своїй старовинній атмосфері. Уже тридцять років минуло відтоді, як батько Шиманко купив цей готель і змінив його концепцію. Він запровадив погодинну оплату. Таку собі родзинку, що дає можливість готелю процвітати наперекір будь-яким кризам.

Потрібна «Мона-Ліза» на три години…

«У часи мого батька сюди приходили люди з вищого середнього класу, - розповідає Шиманко. - Нині мені, на щастя, вдалося популяризувати ідею готелю й серед інших верств». Навіть попри те, що ціни дешевими не назвеш - від 57 до 85 євро для двох осіб на три години.

Майже всі кімнати в готелі мають свої назви: Кайзерські палати, Мона Ліза, Россо-Россо, Африка. Стилізовані вони також відповідно – кожна відповідає своїй назві. Етно, кітч, класика – суцільне асорті. Жодна кімната не схожа на іншу, з гордістю каже Шиманко. Кожному знайдеться щось до смаку.

Ернст-Людвіґ фон Астер / Христина Ніколайчук

Редактор: Роман Гончаренко