Як Німеччина стала чемпіоном світу з переробки сміття
21 червня 2017 р.
Екскаватори згрібають гори сміття і просто впресовують у землю те, що сміттєвози вивезли від громадян. Великі зграї птахів кружляють над звалищем. Смердючі гази, які виділяються, просто спалюють. Згодом на звалищах з'являються люди із пластиковими мішками, які вишукують те, що вважають для себе цінним.
Такі сцени спостерігалися в багатьох німецьких містах ще в середині 1980-тих років. Сміття повинне було просто зникнути - неважливо як. А слово ресайклінг (переробка, повторне використання) було ще чужим. Підхід змінився лише тоді, коли звалища вже не могли вмістити все більші гори відходів, а до того ж почалися розмови про дефіцит сировини.
У 1991 році тодішній федеральний уряд Німеччини розробив приписи щодо упаковки. Закон покладав на кожного виробника відповідальність за його продукт і після споживання. Промисловість після цього заснувала свою систему збирання та повторної переробки сміття, яку назвали "дуальною системою". Її розпізнавальним знаком став символ кругообігу - "зелена крапка". Його ставлять на всіх продуктах, які беруть участь у системі ресайклінгу.
Німці починають сортувати відходи
Виникає унікальна система, яка не має аналогів у світі, - з різними новими об'єктами. Контейнери для сміття стають різнокольоровими: у "синій контейнер" складають папір, у "жовтий" - різного роду упаковку, від поліетиленової плівки до стаканчиків з-під йогуртів.
Німці починають сортувати відходи і додатково несуть склотару до окремих контейнерів або ж до магазинів, де вони купували напої. Стимулом для сортування та здачі склотари стала система застави: тим, хто здає склотару, повертають певні кошти. Так система працює і до сьогодні. "Участь громадян у сортуванні сміття від самого початку була величезною", - каже Норберт Фолль (Norbert Völl) з компанії Duales System Deutschland, яка займається вивезенням та переробкою сміття. Сортування відходів стає в Німеччині певного роду народним змаганням. Не в останню чергу це пояснюється кампанією з роз'яснення, яка коштувала мільйони євро. Навіть у казках для дітей піднімалася тема сортування відходів.
Складнощі вторинної переробки
Однак підприємства з переробки зіткнулися з проблемою: сміттєві баки, в які громадяни скидали вже сортовані відходи, все одно містили мішанину речовин, яку не так легко було переробити на новий продукт. Для цього необхідно, щоб відходи були лише одного "сорту". Це легко пояснити на прикладі стаканчика з-під йогурта. Сам стаканчик - із пластику, однак його накривка - з тонкого алюмінію. Обидва матеріали необхідно розділяти для того, щоб згодом отримати чистий пластик і чистий алюміній. Однак як цього досягти? Спершу багато людей стояли уздовж конвеєрної стрічки і відділяли матеріали вручну. Однак це було надто дорого, і тоді почали експериментувати з технологіями з гірничої та аграрної галузі. У цих галузях використовувалися сита барабанного типу, які могли сортувати картоплю чи вугілля за розміром. Згодом технологію сортування різних матеріалів упаковки покращили, використовуючи інфрачервоні сенсори та магніти. Дедалі потужніші комп'ютери та системи управління дозволяють сьогодні відділяти різні матеріали та метали упаковки буквально за секунду.
Пошуки й помилки
На шляху до ідеальної системи вторинної переробки відходів упродовж років було витрачено чимало зусиль. Не всі з них виправдали себе та дали результат. Наприклад, компанія Thermoselect обіцяла, що її технологія піролізу дозволить заощадити до 50 відсотків коштів порівняно з іншими системами ресайклінгу. Це привернуло увагу зацікавлених осіб зі всього світу, які почали ледь не паломництво до Італії на озеро Маджоре, аби побачити роботу першої експериментальної установки.
Однак технологія не дала обіцяного результату. Частково вона була - що стосується фізичних процесів - недостатньо добре прорахована. Однак цей проект дав поштовх для інновацій в інших місцях. Кожне зусилля на шляху до ідеального ресайклінгу мало значення.
Ресайклінг високоякісних матеріалів
Усе нові закони та вимоги до промисловості призвели до того, що сьогодні у сфері ресайклінгу виникла високотехнологічна галузь. Дослідники та інженери працюють над тим, щоб, з одного боку, покращити технологію переробки, а з іншого - зробити самі продукти легшими для переробки. Наприклад, компанія з Аахена htp винайшла, як за допомогою сенсорів можна краще розрізняти та розділяти різні полімери. "Нанесена на них фарба має бути не на основі сажі, а на основі чорнила", - пояснює інженер Йоахім Крістіані (Joachim Christiani). Такі дослідження уможливили суттєве зростання частки вторинної переробки різних матеріалів за останні десятиліття.
Сорок відсотків усіх зібраних синтетичних матеріалів у Німеччині сьогодні вдається відсортувати. У результаті вторинної переробки отримують 21 мільйон тонн матеріалів. Якщо собівартість тонни нового пластику становить від 1200 до 1400 євро, то отриманої внаслідок ресайклінгу - близько 500 євро.
Досягнутий рівень якості збору сміття завдяки стандартизованим процедурам у всіх федеральних землях дозволяє отримувати в результаті вторинної переробки матеріали, які раніше не можна було й уявити. Наприклад, компанія Reluma виготовляє хвилерізи, які використовують на узбережжі Балтійського моря. Раніше їх робили з дерева, однак певний вид молюсків зжирав їх за короткий час. Хвилерізи з синтетичних матеріалів служать довше.
Ресайклінг на експорт
Отримані в результаті ресайклінгу матеріали мають у три-чотири рази більшу вартість, ніж сміття, з якого їх виготовляють. У Німеччині виникла ціла галузь з річним оборотом понад 200 мільярдів євро. Вона зростає кожного року в середньому на 14 відсотків і забезпечує роботою 250 тисяч людей. У Мюнхені відбувається і найбільша в світі виставка у цій сфері - IFAT. Німецький ресайклінг став справжнім експортним шлягером. Азійські країни імпортують все більше виготовлених в Німеччині в результаті вторинної переробки матеріалів. 30 років тому, коли німці почали сортувати сміття, це було навіть складно уявити.