Джон Леннон: ювілей бунтаря й романтика
8 жовтня 2010 р.
«Музика Леннона буде жити так довго, як і твори Брамса, Баха чи Бетховена», - казав свого часу відомий сучасний композиторі і диригент Леонард Бернстайн. Ці слова людини, чиєю стихією була передусім класична музика, виправдовуються донині. Впливовий музичний часопис Rolling Stone, складаючи список 150 найкращих співаків сучасності, поставив Леннона на п’яте місце.
Музичні критики досі віднаходять у його музичному спадку нові ідеї. «У всьому, що Джон робив, можна відчути дуже глибоку інтимність, яка нерозривно пов’язана з неабияким інтелектом», - писав про Леннона його колега-музикант Джексон Браун.
Депресії, цинізм і сум у музиці
У складі «Бітлз» Джон Леннон був радше темною й досить цинічною особою, песимістом і людиною, схильною до депресій. Він був своєрідною противагою оптимісту Полу Маккартні. У той час, як Пол своїм радісним ставленням до життя робив музику легендарного гурту легкою, Джонова парафія були сумні елементи у текстах і музиці. Про такий досить своєрідний розподіл творчих обов’язків Леннон сам нерідко розповідав у своїх інтерв’ю.
Свою пісню Help! («На допомогу!») Леннон написав за ніч. У ній тоді всього ще 25-річний музикант описав свій незрозумілий розпач від депресії. «Я написав пісню, бо вона була потрібна нам для фільму. Але пізніше я зрозумів, що дійсно мені велося так, що треба було волати про допомогу», - пояснював пізніше музикант.
Особисті трагедії
Однією з найбільших травм у житті Джона Леннона був той факт, що він рано залишився без батьків. Народився музикант у ніч на 9 жовтня 1940 року в Ліверпулі. Це був час, коли промислове британське місто зазнавало сильних бомбардувань з німецького боку. Його батько був стюардом на кораблі й практично весь час проводив у морі, і дуже швидко залишив молоду родину. Мати ж описують як дуже веселу молоду жінку, яка любила музику й мала багатьох коханців. Малий Джон Леннон виріс у родині сестри матері в одному з передмість Ліверпуля.
Лише в досить свідомому віці він почав частіше бачитися зі своєю матір’ю. Але тривало це не довго, бо незабаром її збила машина. «Я двічі втрачав свою матір. Це було дуже гірко», - розповідав Леннон про своє дитинство. Зокрема, ці відчуття сприяли тому, що Джон Леннон був досить складним підлітком, який міг швидко скіпати й нескінченно довго провокував вчителів. Одним словом – типово повстанська натура.
«У нього не було іншого вибору, як бути саме таким», - розповідав пізніше його давній друг і колега Пол Маккартні. Утім, для тих, кому вдавалося познайомитися з Джоном ближче, відкривався його «дуже приязний харатер».
Талант, рок-н-рол і несподіваний успіх з Beatles
Про те, що Леннон одного дня стане мега-зіркою сучасної музики, ніхто в Ліверпулі й гадки не міг мати. Тітка, в родині якої він жив, вітала захоплення хлопця гітарою. Вчителі музики бачили в ньому талант, але у музичній школі його можна було вкрай рідко зустріти. Адже його більше захоплював рок-н-рол, аніж студіювання класичних акордів.
Леннону було всього 15 років, коли він заснував гурт Quarrymen, до якого долучилися Пол Маккартні і Джородж Гаррісон. Ці двоє ліверпульців були разом з Джоном Ленноном і 1962 року, коли вони зіграли свій перший хіт Love Me Do. На той момент вони вже мали назву Beatles і почали писати свою донині безпрецедентну історію успіху на царині сучасної популярної музики.
У музиці Леннону вдавалося перетворювати його страх і невпевненість у серйозне мистецтво. Він був Ніхто в країні Ніде („Nowhere Man”) чи хворий на ревнощі молодик („Jealous Guy“). Водночас він демонстрував і свої ніжно-романтичні якості. Своїй матері, з якою йому так і не вдалося по-справжньому познайомитися, Леннон присвятив одну з найкращих любовних пісень Beatles „Julia”. Саме так звали його маму.
Леннон і Йоко Оно
Після першого шлюбу з Синтією Пауелл Леннон одружився 1969 року з на той момент вже дуже відомою художницею-авангардисткою Йоко Оно. Разом з нею музикант брав участь у почасти дуже провокаційних мистецьких акціях. Найвідомішим з них став проект Bed-In. Джон Леннон і Йоко Оно провели разом цілий тиждень у готельному ліжку, відкритому для публіки. У такий спосіб вони намагалися продемонструвати свої намагання в боротьбі за мир. У США, де Джон і Йоко жили з 1971 року, пара через свою політичну діяльність викликала навіть інтерес у ЦРУ.
Останню чверть свого життя Леннон експериментував з різними життєвими проектами. Він поборов свою залежність від наркотиків, вдався до допомоги психотерапевтів, спробував себе в ролі батька й сумлінного сім’янина. Після народження свого другого сина Шона Оно-Леннона 1975 року Леннон навіть взагалі на тривалий час припинив займатися музикою.
Аж через п’ять років він оприлюднив знову музичний альбом Double Fantasy. Практично кожна з його композицій на цій платівці – освідчення в коханні дружині Йоко Оно, яка навіть разом з ним співає. Минуло всього кілька тижнів після оприлюднення цього альбому, як 8-го грудня 1980 року Леннона застрелив психічно хворий чоловік на ім’я Марк Девід Чепмен. Сталося це просто вулиці, коло будинку музиканта в Нью-Йорку. Джону Леннону було на той момент всього 40 років.
Леся Юрченко/Захар Бутирський/ dpa, epd