Дитяча проституція

Знайомтесь, це Sweetie. Ця віртуальна приманка для педофілів, яку розмістила в інтернеті міжнародна правозахисна організація Terre des Hommes, уже стала славнозвісною. В інтернет-форумах і чатах ця комп'ютерна аватарка в образі десятирічної дівчинки з Філіппін віталась словами: "Привіт, я Sweetie, мені десять років" - і отримала тисячі запитів від дорослих чоловіків. Останні, однак, не знали, що Sweetie, керована з офісу правозахисників в Амстердамі, при цьому непомітно збирала дані про своїх прихильників.

Упродовж десяти тижнів організація, що опікується дітьми, які перебувають в небезпеці, ідентифікувала понад тисячу чоловіків, які пропонували "Sweetie" гроші за сексуальні дії перед веб-камерою. Більшість з них мешкають у США, Великобританії та Індії. Серед ідентифікованих правозахисники встановили і 44 німці.

Terre des Hommes оприлюднила зібрану інформацію, чим спричинила бурхливу реакцію в світі: зараз пошукова система Google в інтернеті видає понад мільйон повідомлень при введенні запитів про Sweetie та Terre des Hommes.

До віртуального сексу спонукають батьки

"Наша первинна мета - не кримінальне переслідування. Хоча ми, звичайно, також хочемо, аби ці чоловіки зазнали покарання, оскільки інтернет не є беззаконним простором", - пояснює речник правозахисної організації Вольф-Кристіан Рамм у розмові з DW. "Наш головна мета - це послання: з цим можна боротись", - каже він. "Крім того, ми хочемо, щоб у людей склалась уява про цей ще не досить відомий, але драматично поширюваний феномен". За даними Федерального бюро розслідувань США, існує понад 40 тисяч чатів, у яких спілкуються педофіли.

"Підґрунтям поширення цього феномена є проникнення інтернета навіть у глухі куточки світу та здешевлення доступу до нього", - каже Рамм. Ця вкрай позитивна тенденція впливає на те, що проституція, обумовлена бідністю, починає гуляти й мережею.

"Типовою на Філіппінах ситуацією є та, коли посередники звертаються до дітей-безхатченків на вулиці та питають, чи не хотіли б вони заробити трохи грошей?", - розповідає правозахисник. За його словами, часто в ролі сутенерів виступають і батьки, які підштовхують дітей до таких дій заради поповнення скудних сімейних бюджетів. Хтось, може, і не агітує дітей до сексу перед веб-камерою, водночас не дуже розпитує, де дитина здобула гроші.

Віртуальний секс

Ханс Гуйт - керівник цієї кампанії Terre des Hommes з Голландії - розповів в інтерв'ю DW, як його організація натрапила на слід "комп'ютерної" проституції: "Півтора роки тому ми перебували на Філіппінах з одним дослідницьким проектом та помітили, що багато дітей, які займались проституцією, зникли з поля зору".

Гуйт каже, що знайшли їх перед моніторами і при цьому встановили жахливу тенденцію. "Серед дітей, які за гроші займались сексом перед веб-камерою, були й такі, хто раніше жодного разу не був помічений у зайнятті реальною проституцією". Зазвичай все відбувається в інтернет-кафе поряд з банками, де діти відразу могли забрати перераховані їм гроші.

Між тим тільки на Філіппінах до такого виду проституції залучено кілька десятків тисяч дітей. Для порівняння: півтора роки тому їх було лише кілька сотень. "На даний момент у мережі перебуває близько 750 тисяч користувачів у пошуках пропозицій сексу від дітей", - каже Рамм. Навіть за відсутності фізичного контакту, наслідки для дітей споріднені з наслідками реальної проституції: посттравматичні розлади, соціальна та психічна безпомічність, вживання наркотиків та алкоголю для "забуття". "Це не просто безневинний чат в інтернеті, який ні на що не впливає", - констатує Ромм.

Юридичні прогалини

Втім, притягти педофілів до відповідальності вкрай складно. Terre des Hommes хоч і передала дані прихильників Sweetie Інтерполу, однак чи призведе це до їх кримінального переслідування, залишається незрозумілим і, мабуть, відрізняється від країни до країни. У Голландії, наприклад, комп'ютерно згенерована дитяча порнографія заборонена кримінальним кодексом, починаючи від 2010 року. Однак важливо знайти відповідь і на питання, чи дозволено передусім правоохоронцям виставлятись в інтернеті такі приманки? Кінець-кінцем поліція може й спровокувати на вчинення злочину людину, яка, можливо, його б ніколи не вчинила.

У Німеччині злочинцям у подібних випадках загрожує кримінальне переслідування, адже покарання передбачається за розбещення навіть за відсутності тілесного контакту. "Факт фізичного насильства встановлювати не потрібно, - пояснює Рамм. - Однак ми думаємо, що прогалини все ще є, і їх треба заповнити, щоб по-справжньому вийти на слід виявленого нами феномена". Правозахисник має на увазі те, що у відповідному параграфі кримінального кодексу не йдеться ані про інтернет, ані про веб-камери.