Безпорадна Рада Європи

Із наближенням парламентських виборів в Україні міжнародні організації, у тому числі і Парламентська асамблея Ради Європи, дедалі пильніше відстежують розвиток українських політичних подій. Настрої у Страсбурзі далекі від "рожевих", втім у розмові з Deutsche Welle співдоповідачка організації щодо України, шведка Маріетта де Пурбе-Ландін визнала, що й інструментів впливу на владу в Києві вони мають обмаль. Як же бути, коли одна сторона “вже не може”, а друга “вже не хоче”?

DW: Пані де Пурбе-Ландін, про що ви доповідатимете на засіданні комітету у вівторок?

де Пурбе-Ландін: Ми поділимося з комітетом нашою точкою зору на події наступних кількох тижнів. Зараз досить важко передбачити дії українського президента, тому ми можемо лише спекулювати. Ми представимо наш погляд на останні події та прогноз на прийдешні. Якщо ж ми отримаємо з України сигнал про те, що туди варто їхати з візитом, то, можливо, поїдемо. В іншому разі, якщо сигнал про те, що президент Янукович справді шукає політичного виходу із ситуації не надійде - поїздки не буде.

Востаннє Ви відвідували Україну у травні, після ухвалення на початку року дуже критичної резолюції. Навряд чи побачене й почуте згодом в Україні задовольнило вас. І все ж до жодних конкретних кроків з боку ПАРЄ не дійшло. Чому?

У цій поїздці з третьої спроби нам вдалося відвідати Юлію Тимошенко, а відтак мали можливість зустрітися з президентом. Кілька тижнів тому було звільнено з під варти колишнього в. о. міністра оборони Іващенка. Кримінальний кодекс було ухвалено в парламенті, але ми чекаємо на його впровадження. Тож якісь зрушення є. Хоч їх і замало. А недавнє рішення Вищого спецсуду, який залишив вирок Тимошенко без змін, взагалі відкинуло Україну назад. Загалом за 17 років членства у Раді Європи Україна мала зробити набагато більше. Чому ПАРЄ не вдалося досі до конкретних кроків? Відверто кажучи у нас немає "зубів". Ми можемо пригрозити їм тимчасовою втратою голосу. Це, можливо, найсильніший інструмент впливу, який ми маємо. Ми, звичайно, можемо виключити Україну. Але, якщо, чесно - це далеко від реальності. Всі розуміють, що для українського народу членство країни у Раді Європи є добрим, бо інакше українці не мали б доступу до Європейського суду з прав людини. До того ж Росія й надалі є членом Ради Європи, навіть після війни з Грузією.

А як щодо санкцій?

Давайте почекаємо результатів нашої можливої поїздки. Якщо президент справді шукає політичного виходу… Треба подивитися і на перебіг виборів.

DW: Наскільки ваша позиція знаходить розуміння у колег в тому числі з інших європейських інститутів?

Погляньте, угода про вільну торгівлю досі не почала діяти. Відверто кажучи, думаю ще довго і не діятиме, бо ж і ЄС зважає на ситуацію з правами людини й на загальний стан справ в країні. У травні ми сказали президентові Януковичу: "Послухайте, пане Президенте, у вас ув’язнені члени колишнього уряду. Вони сидять за ґратами з політичних мотивів і це затьмарює будь-які Ваші дії. Будь-які. Навіть добрі. Ви маєте знайти вихід з глухого кута, куди себе завели". І хоча ми не координуємо наші дії з Єврокомісією повсякчас, наші позиції схожі в тому, що в Україні мають поважати права людини й має діяти демократія. Зараз все це під великим знаком питання.

Гадаєте вас було почуто?

Президент України ще має кілька днів для того, щоби здивувати світ, звільнити ув’язнених опозиційних лідерів й дозволити їм взяти участь у виборах. Але кредит часу вичерпується. Звичайно, це затьмарить вибори. І про це ми обов’язково писатимемо у нашому звіті.

Чи тоді є підстави говорити про те, що легітимність цих виборів у Європі вже ставлять під сумнів?

Я не можу говорити від імені ЄС, але всі справді дуже хочуть побачити, як ці вибори проходитимуть, й ми за ними стежитимемо дуже й дуже пильно. Ми зараз працюємо над укладанням великого звіту щодо України. Тому якщо на момент його виходу ситуація буде надзвичайно поганою, впевнена, що Рада Європи обов’язково відреагує. Але повертаючись до питання санкцій: для цього необхідна підтримка двох третин делегатів асамблеї. Треба про це пам’ятати. Бо у разі провалу на голосуванні наступного разу до цього питання можна повертатися лише за рік. Саме тому, не маючи впевненості у результаті, ставити це питання дуже ризиковано. Я би не стала так ризикувати, бо у разі програшу який сигнал це надішле владі України? Що, мовляв, вони не підтримали санкції у Раді Європи, тож у нас все гаразд. А так можна отримати цілком зворотній ефект.

DW: Ви вже досить тривалий час здійснюєте моніторинг ситуації в Україні. Що найбільше заслужило вашої критики за весь цей період?

де Пурбе-Ландін: Багато слів і мало дій. Це найбільша проблема України. Вони обіцяють й не виконують зобов’язань, взятих на себе при вступі. Справи йдуть у неправильному напрямку. Я б навіть сказала, що Україна скочується у канаву, роблячи крок вперед й два назад. Ми можемо допомогти, але ж для цього треба до нас прислухатися. Але якщо говорити відверто, не лише цей уряд не виконує зобов’язання, але й інші, що урядували в останні 17 років.