"Прослушка" журналістів

Справа довкола виявлення пристрою негласного прослуховування у квартирі журналіста Тараса Зозулінського набирає обертів. Після допиту журналіста та кількагодинного огляду його помешкання, правоохоронці вимагають від журналіста віддати на експертизу знайдений доказ – "жучок". Але журналіст не пристає на прохання міліціонерів. "Причина дуже проста – ми не довіряємо нашим правоохоронцям, - заявила у коментарі DW керівник відділу журналістських розслідувань газети "Експрес" Світлана Мартинець. – У нас була сумна практика співпраці з міліцією, бачимо їхні "печерні" методи роботи, і боїмося, щоб цей доказ не підмінили", - сказала вона.

Редакція вирішила віддати пристрій іноземним експертам, хоча вже перший огляд засвідчив, що ця річ не є аматорським приладом, а високотехнологічним пристроєм з мікросхемою та блоком живлення, додала Мартинець. Доказ хотіли вилучити без постанови слідчого судді, додає керівник відділу, а ще фактично намагалися залякати – погрожуючи "зробити обшук у редакції".

"Прослуховують постійно"

Мартинець розцінює цей випадок як один із методів залякування журналістів. "З особистого досвіду можу сказати, що мене прослуховують постійно, у редакції мабуть таких пристроїв немало. Якось одночасно я виявила, що розмови з мого телефону прослуховують одразу чотири різні служби. Але слухати це одне, а проникати у помешкання негласно – це вже інша справа, яка лякає і змушує замислитися", - додала Мартинець.

Представниця редакції переконана, що лише розголос таких випадків та громадський контроль може сприяти належному розслідуванню. На втручання журналістських спілок особливих надій вона не покладає. "Люди небайдужі до беззаконня в країні, журналісти теж солідарні, ситуацію можуть виправити лише ці сили, а комітети чи то спілки – це вже "совдепівські відстійники", які далекі від журналістики", - зазначила у розмові Світлана Мартинець.

Водночас голова Національної спілки журналістів у Львівській області Ярослав Климович вважає, що проникнення у помешкання і встановлення пристроїв – це неприпустимі речі, особливо, коли йдеться про репортерів інвестигативної журналістики. Його дивує і турбує "поверховість" роботи міліції, непрофесійна реакція, і незацікавленість у викритті винних".

Роль держави

За його словами, у справі про прослушку львівського журналіста "Реакції адекватної немає. Я упевнений, що вони прекрасно знають звідки це походить і чиїх рук справа, і хто має в розпорядженні такі пристрої", - каже Климович. "Спілка однозначно відреагує на цей інцидент", - додав Климович.

Голова обласного осередку навіть не сумнівається, що розмови журналістів "на слуху", бо це поширена практика в Україні, але довести це – складно, додав співрозмовник. Утім, випадків з виявлення пристроїв у помешканні, на його пам’яті ще не було. Хоча він не виключає, що до такого збору інформації, чи то контролю за журналістами можуть вдаватися не лише правоохоронні структури, але й олігархічно-кримінальні клани.

У Незалежній медіа-профспілці України поки ситуацію не коментують. Як пояснив її голова Юрій Луканов, вони вивчають обставини, "з’ясовують всі моменти з конфіденційних джерел", бо судити лише з преси – неможливо.

Громадський розголос – найкращий захист

"З власного досвіду можу зробити висновок, що в нашій державі "слухають" багатьох журналістів. Мою конфіденційну розмову навіть виклали на одному із сайтів", - сказав у розмові з DW координатор прес-центру журналістського руху "Стоп цензурі!" Артем Соколенко.

Журналісти про це знають, але не бояться цього, бо, як пояснює він, "жодних тем, які б становили загрозу державній безпеці, не обговорюють". Чи віддавати пристрій правоохоронцям –особиста справа самого журналіста газети, додає Соколенко, але вхід до помешкання – це вже кримінал. Стан речей у державі, каже він, може змінити лише розголос таких випадків. "Тільки розмова про це, відкрита підтримка та солідарність можуть змінити стан справ. Про кожен випадок нападу чи то стеження за журналістами ми повідомляємо в органи, спецкомісії створеній владою, але все лягає у папки, йде справжня імітація роботи", - каже Соколенко. Варіант про можливу піар-акцію самої газети, експерт теж не виключає, але з огляду на ситуацію в країні, випадок може бути цілком реальний, пояснює він.

Складна робота

Працювати журналістом в Україні щороку важче. Так за 2012-й рік київський Інститут масової інформації зафіксував 176 випадків перешкоджання роботі журналіста, що уп'ятеро більше, аніж 2011-го. Винуватці отримали або символічне покарання, або ж прокуратура відмовляла у порушенні кримінальних справ, повідомляє Інститут.

Тим часом, в офіційному повідомленні міністерства внутрішніх справ у Львівській області заявили, що відкрито кримінальне провадження за статтею 171 (перешкоджання професійній діяльності), але версія про перешкоджання ґрунтується лише на свідченнях самого потерпілого. Журналіст, всупереч порядку, йдеться у повідомленні, категорично відмовляється провести огляд пристрою без санкції суду, а такі дії "не сприяють своєчасному та об’єктивному з’ясуванню обставин справи".