TTIP - непогана ідея. Але не будь-якою ціною
Власне кажучи, це звучить як непогана ідея: Сполучені Штати Америки (320 мільйонів жителів) укладають з Європейським Союзом (510 мільйонів жителів) угоду про спільні торговельні стандарти. Канцлерка Анґела Меркель неодноразово цілком справедливо підкреслювала, що у багатополюсному світі набагато більшого значення набувають Азія (передусім Китай) та Південна Америка, тож так званому Старому світові не завадить бути якомога більш об'єднаним.
Ідея була чіткос формульована від самого початку: наслідки дії угоди про трансатлантичне торговельне таі нвестиційне партнерство (Transatlantic Trade and Investment Partnership, TTIP) не повинні обмежуватись лише США та Євросоюзом. Йдеться про поширенняв світі такихцінностей, яклібералізмтадемократія. І це все тоді, коли члени Світової організації торгівлі (СОТ) досі сперечаються щодо спільних правил.
Справді кращі правила для всіх?
Та чи вдасться це американсько-європейській зоні вільної торгівлі, якщо вона буде створена? Чи справді постануть чіткіші, кращі правила для всіх? Навряд чи. У Європі дотримуються високих стандартів, наприклад, при вироблені хімічної продукції. Харчі та корм для тварин вільні від генетичної модифікації. Оскільки внутрішній ринок для американських фермерів уже замалий, США хочуть легше експортувати свої харчові продукти - але ж якраз сільськогосподарська продукція там переважно генетично модифікована. Натомість США обіцяють ширше відкрити свій ринок для потужних європейських автомобілів, передусім німецьких.
Чутки про те, що саме в такому нампрямку ведуться торги, точилися задовго до того, як Greenpeaceпоширив інформаціюпро американсько-європейські домовленості. Просто тепер наші підозри дістали підтвердження. Але чому ми не дізналися про це від учасників переговорів? Навіщо така таємничість?
Угоди такого масштабу є або прозорими від самого початку, або ж люди відразу починають підозрювати, що найвигіднішими нові правила гри будуть для великих транснаціональних корпорацій. Переговорам уже завдано шкоди, й оприлюднена Greenpeaceінформація її лише поглибила. Згідно з цими даними, США, наприклад, наполягають на застосуванні приватних третейських судів, до яких компанії можуть подавати позови на країни. Це важко узгодити з європейським підходом до справедливості.
Чи дотримуватиметься Європа своїх принципів?
З огляду на такі обставини зовсім неперконливо звучить, коли німецький уряд, а зокрема міністр сільського господарства, представник ХДС Крістіан Шмідт починає запевняти, що Європа дотримуватиметься своїх принципів й не дозволятиме ввозити генетично модифіковані продукти. Але ж абсолютно очевидним є те, що саме це питання є надзвичайно важливим для США.
Значна частина політичного незадоволенняв Німеччині та в інших європейських країнах спричинена відчуттям, що політики більше не здатні протистояти бажанню великих компаній змінювати правила гри на свою користь. І що ці політики задовольняють ці бажання - в обхід парламентів та громадськості. До ратифікації TTIPще далеко - це правда. Переговори пройшли лише приблизно півшляху. Але тепер вони нарешті мають стати прозорими. І Європа не може поступатися своїми стандартами. Якщо це означає, що TTIP зазнає краху - що ж, хай тоді так і буде.