Бундестаг - не місце для визнання геноциду вірмен
Звичайно, нема що заперечити проти того, щоб Бундестаг визнав геноцид вірмен геноцидом, обернувши це у гучні слова. Питання лише: навіщо він це робить? Чи є якась причина для цього, окрім моральної, чи навіть німецької, зверхності? Ні, справжньої причини немає.
Розуміти, осягати, сприймати, відчувати та визначати місце геноциду як геноциду в історії - це справа турків. Вони мають подивитися в обличчя своєму минулому. Вони мають перекласти турецькою "Сорок днів Муса-Дага" - цей водночас переконливий та зворушливий роман Франца Верфеля про мучеництво вірмен в Османській імперії під час Першої світової війни. Вони мають включити його до шкільної програми - якщо вони готові критично дивитися на власну історію. Але робити все це за турецький народ чи турецьких політиків не є завданням німецького Бундестагу, який, незалежно від представлених у ньому партій, у цілому виступає від імені всіх німців. Це не лише зверхньо - це пихато. Це втручання у внутрішні справи, це перехід певної межі.
Коли мораль нам підходить, а коли ні?
Варто зазначити, що тут ідеться не про мораль - тут ідеться про німецьку позицію. Для багатьох може слугувати взірцем те, як німці змогли подивитися в очі власному минулому - "Третьому Рейху", Другій світовій війні та передусім масовому знищенню євреїв, поставленому на конвеєр. Але це передусім внутрішня справа німців - осягнути цей злочин цивілізаційного масштабу, уявити собі ті події, прийняти - як спадок, як провину німецького минулого.
Якщо ми вважаємо, що турки повинні зробити те саме, тоді німецькі історики, політологи, експерти можуть вимагати цього на всіх дискусійних майданчиках цього світу. Передусім на німецько-турецьких. Але німецький Бундестаг не є правильним місцем для цього. Чи ми хочемо, аби наступними були засуджені сталінізм, маоїзм, панування руху "Червоні кхмери" в Камбоджі чи війна у В'єтнамі - як злочини проти людяності?
Коли мораль пасує нам, а коли - ні? Але найголовніше - які мають бути наслідки? Жодних відносин із цими країнами чи народами - аж доки вони не визнали свого минулого?
Ні. Резолюція німецького Бундестагу, так само як і схожий документ, прийнятий кілька років тому Національними зборами Франції - це достойний жест з моральної точки зору. Але він пихатий, зарозумілий і - що ще гірше - не несе за собою жодних наслідків. Дипломатія - це не змагання порядних з моральної точки зору людей. Натомість дипломатія - це розсудливе та розумне поводження держав одна з одною. Ні більше, ні менше.