Аварія на полігоні російського воєнно-морського флоту поблизу села Ньонокса нагадала росіянам про чорнобильську аварію. За офіційними даними, вибух стався під час "випробувань рідинної реактивної двигунної установки".
Іноземні експерти і російські коментатори побоюються, що насправді вибухнув піддослідний зразок російської ракети "Буревестник" із ядерним двигуном, яку в 2018 році презентував особисто президент Володимир Путін. Які висновки, крім термінового скуповування йоду, можуть зробити росіяни з того, що сталося?
Улюблений військовий проєкт президента Путіна
Головну відповідальність за те, що сталося в Архангельській області, несе президент РФ Володимир Путін. Він неодноразово давав зрозуміти, що розробка нового озброєння у країні під його особистим контролем. І свою персональну зацікавленість він із 2018 року неодноразово демонстрував.
Достатньо знати про специфічну радянську психологію, аби змоделювати ситуацію, коли військових та інженерів керівництво всіма можливими засобами підганяє, щоб вони швидше порадували своїми успіхами "лідера нації". Схожі приклади добре відомі. Комусь - із мемуарів, а особисто мені - із бабусиних розповідей. Вона займалася, зокрема, розробкою деяких видів ракет "земля-повітря" і могла немало розповісти про вимушені порушення техніки безпеки.
Поспіх, від самого початку суперечливий проєкт… Від нього - через сумніви у можливості реалізації й ефективності, свого часу відмовився набагато більш потужний, професійний і, варто сказати, раціональний радянський військово-промисловий комплекс. І ось результат - вибух. Про справжню хронологію подій ми, скоріше за все, знову якщо і дізнаємося правду, то з мемуарів.
Провина влади, якій у її протистоянні з Заходом і розпочатій гонці озброєнь потрібні були швидкі успіхи, незаперечна. І це незалежно від того, що саме вибухнуло в Архангельській області: нова ракета на рідкому паливі, у двигуні якої були радіоактивні елементи, чи ракета на "атомному ходу" з "практично необмеженою дальністю" і "непередбачуваною траєкторією польоту", як гордо рапортувало у 2018 році про ракету "Буревестник" російське військове відомство.
Брехня і змова мовчання
Чи багато постраждалих було у цій техногенній аварії? Цього ми також, найімовірніше, ніколи не дізнаємося. Офіційна версія відома - п'ятеро загиблих співробітників "Росатома". Їх посмертно представили до державних нагород та урочисто поховали. Навіть кількість поранених відома лише приблизно. Чи супроводжувався вибух різким зростанням радіації в регіоні? Чи забруднене море? Чи багато росіян могли потрапити під опромінення? Нам кажуть, що нічого цього немає. На такі питання російська влада й не збирається давати детальних відповідей. Не виключено, що вона говорить правду, але так, що в неї практично ніхто не вірить, тому що її потрібно шукати у скупих пресрелізах, які очевидно приховують якісь факти. У результаті жителі Архангельської області скуповують йод, московські мамусі на онлайн-форумах лякають одна одну радіоактивним дощем.
Для опису цього типу реакції на техногенні аварії можна загадати вибух на Чорнобильській АЕС у 1986 році, на щастя, цього року мільйони росіян та іноземців подивилися новий серіал. У фільмі чудово передали атмосферу брехні й холопського "чиношанування", яка сприяла цій трагедії і не зникла у Росії донині.
Можна, втім, за прикладами так далеко й не ходити. Якраз 12 серпня виповнилося 19 років від дня трагічної катастрофи підводного човна "Курськ", про яку російська влада безсовісно брехала протягом декількох днів після вибуху.
Такий підхід повторюється і тепер під час висвітлення вибуху в Ньоноксі. Повідомлення влади вкрай скупі. У виступах вчених та заявах місцевої влади прослизають натяки то на підвищення радіаційної активності, то на "ядерні батарейки", які вибухнули. Водночас усе більш-менш "гостре", ледве з'явившись, стрімко зникає із сайтів та ефірів телеканалів. І росіяни залишаються наодинці з чутками, які стають щораз дикішими та неправдоподібнішими, зате найкраще відповідають їхнім власним страхам.
Вибух недовіри
Я не знаю, якими будуть наслідки провалу випробувань для обороноздатності Росії. Ніхто, гадаю, зараз не знає, і якими вони будуть для здоров'я людей, які живуть у зоні аварії. Навіть якби йшлося про рідке паливо, то хімікати, зокрема, й радіоактивні, цілком могли потрапити, наприклад, у море.
Зате можна точно сказати: те, що відбулося, - справжній медійний "Чорнобиль". Це діагноз російській владі, яка так само втратила здатність говорити своїм співгромадянам правду, як і влада СРСР перед його розвалом. Ну, а громадяни, як і тоді, своїм лідерам більше не вірять. І це обов'язково матиме наслідки.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.