Своїм візитом на лінію розмежування на Донбасі президент України Володимир Зеленський вочевидь хотів продемонструвати своїм опонентам, хто в хаті господар. А точніше - не в хаті, а у селищі Золоте, в якому повинно відбутись розведення сил і куди раніше прибули добровольці та ветерани АТО зі своєю зареєстрованою зброєю. Поведінка, стиль і манера спілкування Верховного головнокомандувача з активістами дуже нагадували спроби підлітка утвердитися "на районі".
Між Путіним і добровольцями
Золоте і Петрівське - не тільки два населених пункти Донбасу, з яких, як очікує Володимир Зеленський, має розпочатися розведення протиборчих сил на лінії східного фронту. Золоте і Петрівське - це умова російської сторони для участі Володимира Путіна у наступному саміті "нормандської четвірки". Саме з цих двох населених пунктів, як очікується, почнеться відведення військ з обох боків, що має відкрити шлях до миру, який обіцяв у своїй президентській програмі Зеленський.
Треба сказати, що усі попередні спроби розведення сил на Донбасі ще за Петра Порошенка не мали успіху. Українські військові відходили зі своїх позицій, а представники так званих "ДНР" і "ЛНР", ігноруючи всі попередні домовленості, просувалися вперед. І Зеленський, схоже, був абсолютно переконаний: його попередник робив все не те і все не так, а ось він - і тільки він - про все зможе домовитися з Путіним. І переконає бойовиків не стріляти.
Погодившись на розведення в Золотому і Петрівському, Володимир Зеленський насправді розтягнувся у політичному шпагаті. З одного боку, український президент став заручником своєї обіцянки, яку дав представникам "нормандської четвірки". А з іншого, - опинився під тиском громадськості і добровольців, які впевнені, що Золоте і Петрівське можуть стати початком великої капітуляції Зеленського перед Путіним. Тому, прибувши в Золоте, український президент вирішив зіграти дві ролі: "свого хлопця" - для жителів селища, і роль "бика" - для добровольців.
"Кіно" для чужих
Все, що відбувалось минулої суботи на Донбасі, дуже скидалося на чергову серію відомого серіалу "Слуга народу", в якому актор Володимир Зеленський ще до президентства зіграв народного президента Василя Голобородька. Схоже, саме акторське бажання всім подобатися потягнуло президента на спілкування з простим людом в Золотому, який, звичайно ж, обома руками підтримав Зеленського. Хоча частина цих же людей, як з'ясувалось пізніше, свого часу вітали прихід "російської весни". Але Зеленського це сильно не бентежило. Серед них він почувався якщо не Рональдом Рейганом, то принаймні Михайлом Горбачовим, який несе мир на Донбас.
А ось поява Зеленського перед добровольцями, котрі поселилися в Золотому, перетворилась на шоу для чужих. Президент, "тикаючи", "якаючи" і використовуючи вислів "Я - не лох, а президент цієї країни", намагався пояснити людям у камуфляжі, що вони не мають рації. Понад те - порадив одному з хлопців, який три роки воював на Донбасі, піти на фронт. У Кривому Розі, звідки родом Володимир Зеленський, така поведінка зазвичай називається "бикуванням". І пояснити це можна тільки непевністю президента України у своїх діях. Спілкуючись з колишніми фронтовиками, він спробував постати в чужих очах (Путіна, своїх виборців etc.) сильним і впевненим у собі чоловіком. Але навряд чи він буде таким в очах цих, як висловлюється Зеленський, "хлопців".
Що чекає на Зеленського після Золотого?
Поява Володимира Зеленського у Золотому, спілкування його з жителями селища і добровольцями не дають чіткої відповіді на головне питання: яку ціну президент України готовий заплатити за мир на Донбасі? Ховаючись за "формулою Штайнмаєра" і планом розведення сил у Золотому і Петрівському, глава української держави досі так і не артикулював свій план відновлення миру на Донбасі. Так, він переконав добровольців вивезти свою зброю з Золотого. Однак це проблему не вирішує. Тому що там, де ще вчора були кілька десятків добровольців, завтра можуть з'явитися сотні озброєних активістів - як це було в 2014 році.
Спроба Зеленського "повирішувати" всі питання з Володимиром Путіним приречена на провал. На превеликий жаль, Володимир Олександрович - новачок в українській політиці. І він напевно не знає в деталях історію з Придністров'ям, Абхазією та Південною Осетією. Зеленський не розуміє, що мир на умовах Кремля неминуче призведе Україну до ситуації, в якій опинилися Грузія та Молдова. І тут йому не допоможуть ні особиста чарівність, ні акторська майстерність, ні тим більше "бикування". Як би дивно зараз це не звучало, але саме страх перед вулицею і протестами ветеранів АТО поки що залишається єдиним фактором, що стримує президента Зеленського від реалізації плану поступок Кремлю.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.