Гучне прощання Месута Езіла
Ця гаряча історія досягла свого апогею. Месут Езіл (Mesut Özil) більше ніколи не гратиме за німецьку національну збірну. "Ставлення, яке я відчув від Німецького футбольного союзу (DFB) та інших, призвело до того, що я більше не хочу вдягати трико німецької збірної. Я почуваюся небажаним", - написав 29-річний гравець у останній із загалом трьох частин свого прощання, поширеного у соцмережах у неділю, 22 липня.
Цей крок був неуникненним і є логічним наслідком минулих тижнів. Більша частина товаришів по команді та DFB кинули Езіла напризволяще, тож тепер він, гучно грюкнувши дверима, сходить із німецької футбольної сцени.
І правильно. Не тому, що він зробив скандальне фото з президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом, а тому, що він у найскрутнішій ситуації не отримав жодної підтримки від Німецького футбольного союзу: ніхто не заступився за нападника збірної, після того, як під час останніх ігор на Чемпіонаті світу з футболу Езіл зазнав расистських образ.
Натомість DFB - в особі менеджера Олівера Біргоффа (Oliver Bierhoff) і президента Райнгарда Ґрінделя (Reinhard Grindel) - зробили з Езіла цапа-відбувайла через історичну поразку збірної на чемпіонаті.
Тривожний дзвіночок для Німецького футбольного союзу
Але і це не все: Езіл у своєму прощальному зверненні закидає президентові Німецького футбольного союзу расизм. "В очах Ґрінделя і його прибічників я німець, коли ми перемагаємо, але переселенець, коли ми програємо". Те, що гравець німецької збірної йде геть через расизм є фатальним знаком для німецького футболу - і це показали невдачі Німецького футбольного союзу упродовж останніх тижнів.
Футбольний союз, який так хизується своєю відкритістю світу, цілковито капітулював. Принаймні після заяв Езіла наслідки мають бути. Президента Німецького футбольного союзу Ґрінделя тримати далі на посаді не можна, а особа Олівера Біргофа теж варта обговорень. Союз слід наново упорядкувати і сильно "перетрусити". Тільки одне зараз достеменно ясно: врешті-решт, часто критикований за свою поставу Месут Езіл йде геть із високо піднятою головою - на відміну від DFB.
Цей коментар є особистою думкою автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.