Ердоган бореться за політичне виживання
Реджеп Таїп Ердоган дотримався обіцянки: він не дав опозиційній "Республіканській народній партії" (CHP) жодного шансу долучитися до формування уряду. Це рішення робить його першим президентом в історії Туреччини, який не дав можливості участі в уряді другій за кількістю голосів виборців партії. Пояснення Ердогана проливає світло на його розуміння того, як має функціонувати політика в Туреччині.
Через те, що зусилля його "Партії справедливості та розвитку" (АКР) з формування уряду залишилися безуспішними, Ердоган більше не бачив прийнятних можливостей для створення коаліції. Це ще раз показує, що президент Ердоган, який, згідно з конституцією країни, мав би бути понадпартійним, не бажає миритися з урядом без участі його партії АКР.
Нині Ердоган хоче провести ще один тур виборів 1 листопада. Він оголосив про це ще до того, як скінчився термін, офіційно відведений для формування уряду. Ці вибори пробуджують у АКР надії на повторення славетних днів 2002 року, коли партія отримала карколомну перемогу на виборах.
Однак тодішня Туреччина дуже відрізнялася від теперішньої. У 2002 році заборонена "Робітнича партія Курдистану" (РКК) вбила шістьох офіцерів турецької служби безпеки. Минулого тижня тільки за один день загинули дев’ятеро людей. Від середини липня унаслідок терактів майже щодня з’являються нові жертви. У 2002 році Туреччина проводила перемовини з "Аль-Каїдою", і лише незначна кількість громадян симпатизувала терористичному угрупованню. Натомість нині до лав "Ісламської держави" приєднується тривожно велика кількість турків та іноземних бійців. Цей феномен не можна відділяти від нинішньої турецької політики.
Ризикований розрахунок
АКР сподівається, що найважливіша прокурдська організація Туреччини, "Демократична народна партія" (НDР), втратить голоси через продовження нападів з боку РКК. Та може статися й так, що виборці змусять уряд відповідати за нездатність встановити мир і порядок. Особливо актуально це на південному сході Туреччини.
Політична нестабільність та терористичні атаки не тільки ще більше поляризували турецьку громадськість. Вони впливають і на турецьку економіку, що теж може негативно відбитися на виборчому розрахунку АКР.
За даними деяких соцопитувань, АКР не здобуде такої кількості голосів, щоб сформувати уряд самостійно. HDP натомість може стати третьою силою в парламенті, а "Партія націоналістичного руху" (MHP) - отримати четвертий результат. Інші опитування натомість прогнозують, що АКР таки стане найсильнішою політсилою, спроможною сформувати більшість власними силами.
Цікаво спостерігати, як настільки різні результати опитувань циркулюють у турецьких мас-медіа перед достроковими виборами. Це свідчить про те, що окремі політсили намагаються вже зараз здійснювати свій вплив на виборців.
Суперництво за голоси закордонних турків
Тим часом АКР намагається компенсувати голоси, які вона програла HDP, за рахунок діаспори. Так, нещодавно представник АКР заявив, що в турецькому парламенті мають бути представлені й турки, які мешкають за кордоном.
Такий план може означати, що хоча кількість членів парламенту і не зміниться (їх залишиться 550), однак мандати перерозподілять, якщо виникне потреба створити місця для 15 представників закордонних турків. Згідно з конституцією, така зміна до прийдешніх виборів неможлива. Фахівці з конституційного права дотримуються тієї ж думки.
І все-таки Ердоган може спробувати більше залучити до виборчої боротьби турків, які мешкають за кордоном. Таким чином у центрі уваги опиняється Німеччина, здатна забезпечити значну частину голосів турецької діаспори.
З іншого боку, візит глави HDP Селахаттіна Демірташа до Стокгольма показує, що він теж намагається здобути голоси курдів. Схоже, майбутня передвиборча боротьба триватиме не лише в Туреччині. Урешті-решт, вибори стануть і боротьбою за політичне виживання, перш за все для Ердогана.