Коментар: Кінець популізму

Повернення до гідності та демократії обіцяв змученій кризою Греції лівий популіст Алексіс Ципрас. Цим він забезпечив собі владу на дострокових виборах у кінці січня. За допомогою сильного вотуму довіри виборців на несподівано призначеному референдумі він намагався вразити міжнародних позикодавців. Але з того вийшов пшик. В підсумку дуже багато було проти Греції і з грандіозних задумів Алексіса Ципраса вийшла національна катастрофа. Останні переговори лідерів країн Єврозони тривали драматичних 17 годин, протягом яких Ципрас мусив давати задній хід, аби врятувати те, що ще можна було врятувати: збереження Греції у Єврозоні. Щоправда, за найсуворіших умов.

Урядувати - далеко не легка справа

Нині - з понеділка - грецький прем’єр змушений робити те, задля чого політиків власне і обирають: урядувати! З огляду на зачинені банки недостатньо вже просто апелювати до гідності народу, а враховуючи те, що економіка перебуває на дні, то замало тільки повчати закордон.

І тільки погляньте: урядування - складна справа! Щонайменше два міністра в кабінеті Ципраса категорично відкидають компроміс з партнерами по ЄС, загалом близько 40 депутатів від СИРІЗА погрожують під час голосування у середу віддати свої голоси проти угоди. Ультраправий партнер по коаліції та міністр оборони Панос Камменос хоча і пообіцяв підтримку в парламенті, воліє зберегти за собою право в майбутньому голосувати проти окремих заходів реформ.

І цього не досить: як на біду, на середу ще і призначено загальний страйк в дефіцитній та роздутій державній службі. Алексіс Ципрас же сіяв насіння популізму не лише протягом п’яти місяців свого урядування, але ще в попередні п’ять років як лідер опозиції. Зараз він пожинає бурю.

Для Греції на кін поставлено все

Щонайпізніше у минулі вихідні йому мало стати зрозуміло, що стоїть на кону: доля самої Греції! І тому він зараз намагатиметься подолати заколот у власних лавах. Радикальні міністри мають піти геть, тож Ципрас найближчим часом дещо переформатує склад уряду. В середу парламент затвердить угоду з міжнародними інституціями. Хоча б у цьому грецький прем’єр може бути впевненим: незалежно від дій багатьох депутатів від СИРІЗА, проєвропейська опозиція має намір підтримати необхідні плани з економії та реформування.

Що, здається, ще не усвідомив Ципрас, так це факт, що погодженням заходів все не обмежиться. Лише з імплементацією для нього розпочнеться справжня робота. Для цього він не зможе використати свою партію, розколоту на "прагматичних" та "ідейних". І ще менше зможе покластися на ретроградну політичну філософію СИРІЗА, яка плекає ідею держави як замінника відсутнього соціального страхування, демонізує багатих і в той же час не чіпає їхніх інтересів, а утриманство в державній службі підносить як здобуток. І це все не має нічого спільного з сучасною конкурентоздатною Грецією як членом Єврозони. Висновок: І після голосування в парламенті у середу країна лишиться політично нестабільною. А це є більше, ніж просто поганий знак для початку з чистого аркуша, який би заслуговував на таку назву.