Дональд Трамп хоче розмовляти з Володимиром Путіним віч-на-віч. Лише вони двоє та перекладачі. Політичні радники та протоколісти цього разу не повинні бути присутні при розмові. Так хоче Білий дім - і порушує основне правило таких зустрічей такого рівня, яке, до речі, є більшим за традицію. Цим самим Трамп сіє недовіру, розпалює глибоко укорінений страх у тих, хто відчуває загрозу з боку Росії та сумнівається у підтримці з боку західних союзників.
Трамп і Путін - близькі по духу. Обидва вважають себе "сильними особистостями" у світі, в якому панує хаос. Обидва переконані, що очолювані ними країни є світовими супердержавами. Путін вже давно подає себе як провідник всіх тих політичних сил, які є вкрай неліберальними. Трампу ж подобається його роль руйнівника тих ліберальних інституцій, які привнесли порядок у світ на зламі епох у 1945 та 1990 роках.
Взаємне захоплення
Трамп і Путін неодноразово заявляли, що симпатизують один одному, попри всю протилежність інтересів. Це не обіцяє
для зустрічі в Гельсінкінічого доброго: аж надто різняться очікування сторін. Американський лідер вкотре хоче домогтися медійного ефекту, розраховуючи на те, що зустріч перетвориться на шоу на великій сцені, з апломбом і поплескуванням по плечу. Трамп знову хоче вразити світ. Свої політичні цілі - якщо вони у нього є - глава Білого дому приховує.
У російського президента, навпаки, великий порядок денний. Він хоче отримати карт-бланш у війні в Сирії, свободу дій в Україні, яку Путін вважає зоною впливу Росії, лише в обмеженій мірі визнаючи її суверенітет. Нарешті, він вимагає, щоб Захід визнав, що захоплення Росією українського півострова Крим чотири роки тому було не анексією, а "возз'єднанням". ЄС і США відреагували на анексію Криму санкціями щодо Москви, і Путін намагається домогтися їх скасування.
Трамп - подарунок долі для Кремля?
Той, хто запитає, яким чином Путін може досягти цих цілей на зустрічі з американським колегою, зазирає в політико-моральну прірву. Поки Трамп подорожує Європою, мін'юст США висунув 12-м російським співробітникам ГРУ звинувачення у втручанні в американські президентські вибори в 2016 році. Росію давно підозрюють у тому, що вона допомагала виборчій кампанії Трампа, здійснюючи хакерські атаки і крадіжку особистих даних, організовуючи кампанії в соціальних мережах, щоб вплинути на виборців в США.
Не виникає сумнівів в тому, що Дональд Трамп був бажаним кандидатом для керівництва в Кремлі. Але чи означає це, що Трамп - "їхній" президент? Відповідь на це питання залежить не тільки від того, чи є у Кремля щось проти Трампа, чи існує так званий компромат - матеріал, придатний для політичного шантажу. Раз у раз курсують неясні чутки: то про історії Трампа з жінками в Москві, то - про його ділові контакти в Нью-Йорку.
Ці історії з минулого життя Трампа мають сенсаційний характер, але поки що вони як і раніше залишаються лише домислами. Вони не повинні відволікати від реальної політики, яку проводить "реальний" Дональд Трамп. Той, хто ставиться до союзників по НАТО з такою зневагою, як Трамп, стає на бік усіх супротивників Заходу. Лідер США, який загрожує вивести свою країну з НАТО, є подарунком долі для будь-якого російського президента. Подякує за це Путін Трампу в Гельсінкі? Цього ми не дізнаємося. Трамп занадто добре знає, чому він не хоче, щоб його розмова з Путіним була записана.
Цей коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle в цілому.