Коментар: Ми не дамо забрати у нас нашу свободу

Зовсім неочікуваним теракт а Парижі не став. Сатиричний журнал Charlie Hebdo в 2006 році передрукував з данської газети Jyllands Posten карикатури на пророка Мухамеда, які обурили мусульман у всьому світі. Тоді мали місце напади в ісламських країнах на представництва Данії та інших західних держав. У 2011 році було здійснено підпал приміщення редакції Charlie Hebdo в Парижі. Однак це не стримало журнал від подальшого сатиричного зображення Мухамеда та ісламу, зокрема, і видання спеціального номера "Шаріат" з "головним редактором Мухамедом". Навряд чи можна назвати простим збігом те, що обкладинку останнього номера прикрашало зображення Мішеля Уельбека. Письменник якраз опублікував свій суперечливий роман "Покора", в якому Францією керує президент-мусульманин.

Жодних винятків для мусульман

Чи має право журнал висміювати релігію та її святих? Звісно, має - в рамках законів країни. Мішенню жартів Charlie Hebdo також не раз ставав Папа Римський - і журнал виграв судову тяганину в католицьких організацій. Християни-католики можуть скільки завгодно обурюватися з приводу зневажливої сатири на Папу, однак вони змушені її приймати. І уряд тут не має права втручатися. Цілком справедливо в 2006 році під час дискусії щодо карикатур видання Jyllands Posten тодішній данський прем’єр-міністр Андерс Фог Расмуссен відхилив правові кроки проти такого "богохульського зображення", яке шельмували мусульмани по всьому світу. Вільне, демократичне суспільство повинно це стерпіти. І держава має очікувати терпимості від усіх громадян. І мусульмани не мають бути винятком.

Напруга в суспільстві зростає

Після такого жахливого теракту тепер намагатимуться закликати до стриманості: "Шановні сатирики, які висміюють іслам, будь ласка, не перегинайте палицю, заспокойтеся. Ми не хочемо війни на релігійному ґрунті ". Однак це якраз те, чого домагаються нападники, - добровільного обмеження свободи. Такий шантаж не повинен спрацьовувати. Однак при думці про наслідки теракту дехто може й змінити позицію. Й без того висока напруга у французькому суспільстві надалі лише зростатиме. В країні досить значна частка мусульман. Багато з них - безробітні, живуть на маргінесі суспільства. В окремі гетто поліція вже навіть не наважується заходити. З іншого боку - правоекстремістський "Національний фронт" під’юджує проти іноземців і особливо - проти мусульман. На виборах до Європарламенту минулого року він набрав найбільше голосів. І його виборці тепер вважатимуть, що отримали підтвердження правоти свого вибору. Вороже ставлення до мусульман зростатиме, злість серед мусульман - теж. Зачароване коло.

"А ми ж попереджали"

Наслідки такого розвитку подій не обмежаться кордонами Франції. Фактично в кожній країні ЄС останніми роками зміцнили позиції ксенофобські партії. І тепер вони казатимуть: "Бачите, мусульмани - не такі, як ми. Їх не вдасться інтегрувати". На основі вчинку невеличкої групки всередині меншини потім швидко судять про всю релігію та її прибічників. У Німеччині рух Pegida теж, напевне, побачить зростання загрози ісламізації Заходу. Не варто вводити себе в оману: суспільне співжиття не стане простішим. Тим важливіше - і надалі тверезо мислити. Так, це жахливий замах на нашу свободу, який не можна виправдати. Ми нікому не дозволимо забрати її у нас. Але так само ми не повинні жодною мірою позбуватися толерантності. Немає жодної причини ставитися з підозрою до всіх мусульман або ж сумніватися в моделі мирного співжиття.