Як завжди у випадку вагомої політичної промови вирішальну роль відіграв імпульс. Добуток влучної миті, уваги слухачів, належних слів та доречної тональності. Саме його досягла перед учасниками Мюнхенської конференції з безпеки Анґела Меркель (Angela Merkel).
Утім, кожен, хто пізніше читатиме її промову, навряд чи зрозуміє, що саме спричинило шалені овації, якими зазавичай ушановують митців.
Німецька канцлерка говорила вільно, не читаючи підготовлений текст - що вона робить доволі рідко, і промовляла, не стримуючись. Вона закликала до відновлення світового порядку, якому гостро загрожує небезпека повзучого занепаду та цілеспрямованих спроб руйнування. До того світового порядку, який, ймовірно, вже незабаром не існуватиме у нинішньому вигляді. Своєю промовою Анґела Меркель сміливо охопила увесь світ: від Росії через Китай до США, повертаючись повсякчас до Німеччини та Європи. І жодна проблемна тема політики не залишилась поза її увагою - торгівля, безпека, охорона довкілля.
Відкритим текстом для друзів та ворогів
Нічого з того, що вона говорила, не було новим - усе так чи інакше Меркель уже казала, про все вже писала. Її давніші заклики до мультилатералізму здавались такими ж, як і саме слово - масивними та складними. Однак цього разу виник той самий імпульс, від якого слова її звучали прямо, а кожна річ називалась своїм іменем. Для слухачів промова Меркель стала справжнім полегшенням - особливо через те, що була контрастом виступу віце-президента США Майка Пенса. Меркель з гумором критикувала саму себе за недоліки німецької зовнішньої політики, коли Пенс незграбно демонстрував аудиторії, що на практиці означає вислів "Америка передусім". Меркель пристрасно просувала свою точку зору, коли Пенс свої заяви робив подекуди командирським тоном.
На контрасті цих двох промов стало зрозуміло, наскільки поганими зараз є трансатлантичні відносини. Однак у той час, як Меркель розпалювала зал у Мюнхені та здіймала бурю схвальних коментарів у Twitter, у німецькій провінції завирувало невдоволення. Східнонімецькі представники Християнсько-демократичного союзу почали дріб'язкову дискусію про те, чи може канцлерка світового рівня виступати на передвиборних заходах регіонального рівня. Мовляв, у німецьких землях на схід від Ельби авторитет Меркель настільки послабився, що це може зашкодити виборчим перспективами ХДС.
Спадкоємиця готується на вихід
Удома - сварять, на міжнародному рівні - визнають. Цю долю багатьох повоєнних німецьких канцлерів розділила і Меркель : завоювання ваги і поваги на світовому рівні нерозривно пов'язане зі зниженням авторитету у внутрішній політиці. Це як закон сполучених посудин у фізиці. Конрад Аденауер (Konrad Adenauer), Віллі Брандт (Willy Brandt), Гельмут Шмідт (Helmut Schmidt) чи Гельмут Коль (Helmut Kohl) - усі вони поволі втрачали підтримку у лавах власних партій, а деяких з посади змістили їхні ж однопартійці у той самий час, коли на світовій арені їхня репутація невпинно зростала.
Анґела Меркель вже передала партійне головування у ХДС Аннеґрет Крамп-Карренбауер (Annegret Kramp-Karrenbauer), котра використала Мюнхенську конференцію з безпеки, щоб зарекомендувати себе на зовнішньополітичній арені. Сніданок з одними, діловий ланч за зачиненими дверима - з іншими, перше розгорнуте інтерв'ю, присвячене виключно питанням зовнішньої політики... Наступниця Меркель розминає м'язи - і не тільки як голова партії.
Хто має збирати уламки та заново складати пазли світового порядку? Відповідь Анґели Меркель у Мюнхені була однозначною: ми всі покликані та повинні за це взятися! Утім одну річ канцлерка не згадала - те, що сама вона незабаром не братиме у цьому участі. Однак свій зовнішньополітичний заповіт Меркель у будь-якому разі оголосила - на Мюнхенській конференції з безпеки.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.