Коментар: Нафтова пастка

Там, де нафту споживають, вже багато тижнів не вщухає радість. Заправити власну машину коштує значно менше, ніж рік тому, а той, хто опалює мазутом, нині мусить витрачати відчутно менше. За розрахунками експертів з нафтової галузі, лише німецькі автовласники цьогоріч зекономили на здешевленні пального для "залізних коней" 5 мільярдів євро у порівнянні з минулим роком.

Заощаджені гроші витрачаються на щось інше, а це підвищує попит на внутрішньому ринку і покращує економічну кон’юнктуру. І крім того, у німецьких експортерів тежє підстави для радощів, бо курс євро суттєво знизився, тож вони можуть значно дешевше продавати свої товари. Усі ці фактори спонукають дедалі більше дослідників-економістів покращувати свої прогнози зростання економіки у наступному році. Тож чи є підстави вважати, що на Німеччину, а разом з нею і всю Єврозону, чекатиме хороший 2015 рік?

Якщо ціна на нафту лишатиметься такою ж низькою як тепер, то, мабуть, навряд. Вже нині світові ринки вкрай нервово реагують. Ознака цього - шалені стрибки кривої графіків біржових курсів, що спостерігалися протягом минулих тижнів. Якщо падіння біржових котирувань на нафту триватиме й надалі, Єврозона може опинитися у пастці дефляції. В очікуванні подальшого падіння цін люди відмовляються від дорогих покупок, а фірми - від інвестиційних планів. А падіння попиту призводить до наступного падіння цін, а у підсумку - загрожує довга фаза стагнації. Японія, третя завбільшки економіка світу, може слугувати застережливим прикладом.

Другим джерелом небезпеки можуть стати країни-експортери нафти. Там загроза глибоких потрясінь цілком реальна, приміром, у Венесуелі та Росії, для яких надходження від нафти важать значно більше, ніж для інших. У самій Росії коктейль із санкцій та падіння ціни на нафту вже завдав сильного удару. Національна валюта знецінилася до немислимого рівня, набирає обертів відплив капіталу, а інвестори втратили довіру до економіки країни. Той, хто вважає, що державне банкрутство імперії Путіна не зашкодить Заходу, помиляється. Ситуація драматично нагадує останню кризу у країнах з перехідною економікою наприкінці 1990-х років. Тоді Міжнародний валютний фонд та Світовий банк допомогли Росії багатомільярдними кредитами. А нині це зробити просто політично навряд чи можливо, до того ж - тодішні мільярди порозтікалися темними каналами.

Якщо Росія стане неплатоспроможною, тоді тим, хто давав оптимістичні прогнози розвитку кон’юнктури, доведеться їх переписувати наново. Так само як і в США, що стали з початку доби фрекінгу однією з провідних країн-виробників нафти, і цим теж доклали руку до перенасичення ринку цією сировиною та падіння цін. Та й тут теж криється справжня небезпека. Аби профінансувати свої витрати на дорогі технології видобутку сланцевої нафти, компанії, що займалися фрекінгом, випускали на ринок високовідсоткові облігації. Утім, існує больовий поріг, коли видобуток сланцевої нафти вже себе не окупить. Якщо фірми збанкрутують і не зможуть обслуговувати свої облігації, це може призвести до такого ж за масштабами фінансового краху, як і криза на американському ринку нерухомості у 2008 році. Вражає і те, що наразі міністр нафтової промисловості Саудівської Аравії уперше відкрито заявив, що його країна передусім переймається збереженням власних ключових позицій на ринку. Якщо ціна впаде, то нехай собі падає. Мовляв, найболючіше це вдарить по інших, а самі ми нічого такого не відчуємо. Так звучить виклик на бій.

Є ще одна варта уваги річ: хоч би якою привабливою була б нині ціна на нафту, це недобре, якщо найбільший пожирач палива серед автівок, позашляховик Hummer корпорації General Motors, користуватиметься величезним попитом. Це приспить нашу пильність, бо ми забудемо, що нафта - вичерпний ресурс, який не можна видобувати вічно. Це відволікатиме увагу від створення сучасних типів двигунів та нових форм енергозабезпечення.

Тож лишається лише сподіватися, що ціна на нафту стабілізується і полишить такий абсурдно низький рівень. А якщо цього не станеться - а поки що підстав для цього не видно - тоді неспокійні останні тижні року, що минає, стануть лише репетицією до наступного бурхливого 2015 року.