Тереза Мей цього не може, і навряд чи вже матиме змогу цьому навчитися. Вона знову приїхала на саміт до Брюсселя із порожніми руками та не запропонувала своїм європейським колегам жодної конкретної відповіді. Що вона робитиме, якщо у найближчі тижні парламент знову відхилить проект угоди про вихід з ЄС? Жодної відповіді. Чи є в неї альтернативні плани для цього випадку? Жодної відповіді. І так далі. Результатом було чергове цілком заслужене розчарування для прем'єр-міністерки.
ЄС перебирає на себе контроль
Гасло прихильників Brexit про контроль, який вони обов'язково мають забрати назад у Брюсселя, завжди був особливо беззмістовним. Але після цього саміту вони просто мусять вимагати свої гроші назад. Після майже чотирьох місяців перманентного хаосу у Лондоні лідери урядів ЄС без подальших церемоній перебрали на себе контроль над подальшим ходом Brexit.
Терпець щодо стабільної неспроможності Мей зробити що-небудь урвався, а незадоволення від американських гірок британської політики є великим. Європейська сторона вже хоче залишити все позаду якомога швидше. Тому вони надали прем'єр-міністерці лише два тижні, якщо вона не зможе забезпечити ухвалення угоди щодо Brexit.
У часових вимірах Brexit можна вважати це ліченими хвилинами, якщо згадати про те, скільки місяців прем'єрка вже змарнувала биттям головою об стіну. Для неї після саміту не змінилося нічого: ті самі фрази, що повторювалися із завченим автоматизмом, - жодної думки, жодних емоцій, жодної надії.
Якщо попри усі надії Мей все ж зможе переконати парламент, британці матимуть час до європейських виборів у травні, аби адаптувати свої закони до нових реалій. Але 11 квітня - це найближча скеля, об яку може розбитися Великобританія, якщо притомні люди у Лондоні нарешті не зможуть взяти в свої руки штурвал, аби припинити безконтрольний дрейф до катастрофи. У ЄС вже зрозуміли, що все йде саме до цього, і вважають себе добре підготованими.
Декілька варіантів ще залишаються
Уряд у Лондоні, депутати чи будь-хто, хто готовий взяти на себе відповідальність, - всі вони мають лише незначний шанс зупинити крах, що наближається. Вони ще могли б відкликати заявку на вихід з ЄС. Вони могли б погодитися на участь у виборах до Європарламенту у травні та попросити про довший час, необхідний для Brexit. Але ці обидва варіанти Тереза Мей знову відхилила. Зрештою, вона має бути позбавлена крісла, аби зробити можливими компроміси та рішення.
Відомо, що серед торі немає жодного серйозного кандидата. За владу змагаються передусім прихильники Brexit, які лише б погіршили стан справ. Ситуація у лейбористській опозиції з її старими троцькістами виглядає так само бентежною. Але чи можна знайти перехідного прем'єра чи прем'єрку, які б просто завершили безкінечну драму на ім'я Brexit?
Мей змирилася з "жорстким" Brexit
Завдяки ухваленому на саміті в Брюсселі рішенню вдалося лише дещо відтягнути Brexit - це не більше ніж передишка. За решту відповідальність несе Лондон. Але якщо там не відбудеться своєрідного пробудження та перевороту, то шляху із поставленої власноруч пастки вже не буде. Петиція на підтримку зупинити процедуру виходу країни з ЄС за статтею 50, яка набирає дедалі більше прихильників, могла б стати можливим виходом. Але Тереза Мей вже чітко дала зрозуміти, що ці підписи її не цікавлять.
На вихідних у Лондоні знову відбудеться велика акція протесту проти Brexit. Але й тут Мей просто непробивна. Здається, що вона вже змирилася із "жорстким" сценарієм виходу країни з ЄС. Це стало б найгіршим спадком очільниці уряду, яка не заслуговує на це звання, адже є лише сліпою партійною солдаткою торі.
Той, хто несе відповідальність за країну, не має права робити одну помилку за одною, роблячи вигляд, що мінус на мінус у політиці зрештою дають плюс. Тереза Мей зараз конкурує з Девідом Кемероном за звання найгіршого глави уряду всіх часів. Якщо вона дозволить Великобританії сповзти у "жорсткий" Brexit через власну слабкість, недієздатність та впертість, вона цю боротьбу виграє. Приз за це - медаль зі свинця та чорна пляма в підручниках з історії.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle в цілому.