"Як таке може бути, що Борис Джонсон, вочевидь, виграє вибори?", - запитують усі довкола. Людина, яку його критики називають "міні-Трампом", а колишні однопартійці іменують "шарлатаном", прем’єр-міністр, який посилає парламент у вимушену відпустку тільки тому, що депутати не підтримують його курс на Brexit, який принизливо називає політичних опонентів "саботажниками" та "боягузами". І тепер перебування цієї людини на посаді мають затвердити зазвичай прагматичні та привітні британці?
Той факт, що Джонсон лідирує, - протвережує. І тут менше значення має рівень його підтримки (опитування свідчать про негативне сприйняття Джонсона виборцями), а те, що британці вже змучені постійними зігзагами з Brexit. Також це пов'язано зі ще гіршими показниками підтримки його опонента, лідера лейбористів Джеремі Корбіна, якого переважно ворожо налаштована до ЄС британська преса змальовує марксистом та другом терористів, що ментально застряг у 1970-их роках.
Менше із зол
У порівнянні з ним Джонсон видається меншим злом. Багато виборців стрижуть усіх політиків під один гребінець і не розуміють, чому реалізація Brexit так затягується. Просте меседж Джонсона "Давайте завершимо Brexit" апелює до багатьох - нарешті це припинить сварки у парламенті і сімейні конфлікти між прибічниками ЄС і Brexit-патріотами, нарешті цьому бардаку настане кінець, як багато хто сподівається. Його програма реалізації Brexit спокуслива, немов різдвяна вечеря.
Але обіцянки Джонсона настільки ж оманливі, наскільки і нелогічні. Він обіцяє, що до кінця наступного року Великобританія вийде із ЄС. А до того часу буде укладено угоду про вільну торгівлю, тож Великобританії точно не доведеться потрапити у вільне падіння Brexit без угоди. Експерти звертають увагу на те, що укладанню таких угод зазвичай передують роки виснажливих переговорів. Єдина можливість укласти подібний договір швидко - триматися чинних правил ЄС і не вимагати для себе виняткових умов. Однак домовитися про подібне украй важко, адже консервативний уряд у Лондоні прагне якнайшвидше укласти угоду про вільну торгівлю зі США, де діють цілком інші правила.
Та відверто говорити про ці протиріччя із виборцями, пояснити їм, що Brexit матиме і негативні наслідки, - Джонсон не хоче. Подібно до Гамельнського щуролова він заколисує багатьох виборців байками, які розказує під час передвиборчих поїздок. Під час своєї роботи кореспондентом у Брюсселі у 1990-их Джонсон вигадав новий жанр: кепкувати із недолугих приписів ЄС, вириваючи їх із загального контексту на потіху британським читачам. Мовляв, ось вони які, недалекі, неефективні і зарозумілі брюссельські бюрократи. Вірним цьому жанру Джонсон залишається і сьогодні.
Цього літа він несподівано показав упаковку із копченою рибою, яка, за його словами, згідно із правилами ЄС, має продаватися лише разом з охолоджувальними подушечками з льодом. Повна брехня - як невідкладно пояснили у Єврокомісії.
Брехня на брехні
І так все і триває. Вихід з ЄС вивільнить кошти для ослаблої британської системи охорони здоров’я (NHS), пояснювали у ході перевиборної кампанії та референдуму. І досі Джонсон обіцяє рожеве майбутнє поза межами ЄС, хоча навіть урядові дослідження показують, що це призведе до значного падіння економіки, особливо, якщо не буде укладено угоди про вільну торгівлю.
У ході цієї кампанії Джонсона не раз питали, чи можна йому довіряти. Здається, виборці і самі розуміють, що ні, але все одно, схоже, проголосують за нього. Як ніхто інший з британських політиків Джонсон з його постійною брехнею винен у тому, що рівень довіри британців до політичного класу наближається до нуля. І якщо йому зійде і остання брехня про те, що він у стані безболісно провести Brexit, - багато британців остаточно втратять довіру до своїх політиків.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.