Коментар: Проти ненависті до євреїв
14 вересня 2014 р.Це знак: 6 тисяч людей зібрались у Берліні на мітинг проти ненависті до єврейського народу, проти антисемітизму. Шість тисяч. Не більше. Ще 1992 року більше мільйона німців зі свічками в руках засвідчували протест расизму в містах, селах і громадах Німеччини. Тоді це стало потужною і вражаючою противагою правоекстремістській ненависті.
Але цього разу їх було тільки шість тисяч. Уся політична еліта ФРН. Президент. Канцлерка. Міністри. Профспілкові діячі. Протестантська і католицька церкви. Усі вони виступили проти антисемітизму на запрошення Центральної ради євреїв Німеччини. У самому ж суспільстві, в самій країні така ініціатива не виникла. І якраз за це і соромно. Як і за невелику кількість демонстрантів.
У Німеччині, безперечно, є розбіжності у сприйнятті євреїв і, насамперед, в оцінці дій Ізраїлю. Населення набагато критичніше налаштоване щодо цієї країни, ніж політики. Однак за цією повністю виправданою критикою Ізраїлю часом приховується архаїчна ворожість до євреїв. На вулицях вона виявляється у діях іммігрантів-мусульман, у мережі - пересічних німців. Хамські, сповнені люті й ненависті стосовно єврейського народу висловлювання, які можна прочитати в інтернеті, - це не тільки різко й ганебно, але й тривожно.
Тому мітинг біля Бранденбурзьких воріт - це правильний символ: Німеччина несе відповідальність за Голокост, за вбивство шести мільйонів європейських євреїв. Виступи проти антисемітизму повинні бути тут більш активними, виразнішими, потужнішими, рішучішими, ніж де б там не було. Тут не може бути навіть спроб видавати юдофобію за щось нормальне.
Згідно з опитуваннями, близько 20 відсотків жителів ФРН налаштовані проти євреїв або перебувають під впливом антисемітських стереотипів. На жаль, це більше, ніж ще чверть століття тому. Це праві, ліві, іммігранти-мусульмани і, як здається, абсолютно нормальні звичайні німці. Через 75 років після початку Другої світової війни та масового знищення євреїв синагоги в Німеччині повинні охоронятися поліцією. Як і дитячі садки. Ті, хто носять кіпу, повинні бути готові до того, що їх можуть образити. Паплюжать кладовища. Все це - частина реальності євреїв, які мешкають у ФРН.
Але, незважаючи на Голокост, незважаючи на побутовий антисемітизм, що існує і донині, у Німеччині знову є єврейське життя. Громади ростуть. Євреї не ховаються, вони сповнені почуття власної гідності. Саме це вони й продемонстрували на мітингу в Берліні.
Вони не миряться з образами та лайкою. Вони - частина німецького суспільства. Тут вони знайшли свою батьківщину. Батьківщину, яка протистоїть антисемітизму. І тому, як сказала федеральна канцлерка, боротьба з антисемітизмом у Німеччині - це щось само собою зрозуміле. Відкрите суспільство не мириться з ненавистю до євреїв. І відчуває відразу до расизму.