Референдум щодо Brexit слід перенести
Великобританія шокована, навіть більше ніж шокована. Багато європейців, які цікавилися британським референдумом, а також багато європейців, які перебувають у Брюсселі на ключових посадах, - приголомшені. Напрошується питання: чи справді все це вартує того? Як так може бути, щоб політична суперечка щодо курсу Великобританії стала причиною людської жертви?
Підступний убивця, схоже, вчинив убивство з ненависті. Так це видається і скорботливому чоловіку вбитої депутатки. З ненависті проти політичного класу, проти істеблішменту, проти абсолютно хибного уявлення про ЄС. Це було не лише підступне безглузде вбивство матері й політичного таланту, це було ще й нападом на демократію у Великобританії. Як могло так далеко зайти?
З рідкісною жорсткістю, неймовірним поливанням брудом, брехнею, фальшивою статистикою, абсурдними твердженнями і залякуваннями обидві сторони отруювали політичний клімат. Аби вселити людям страх, прихильники виходу Великобританії з ЄСзгадували й про Адольфа Гітлера, і про Радянський Союз, і вигадували загрозу якогось вторгнення, і розповідали про потоки прохачів притулку. Натомість противники Brexitвбачали світовий мир, добробут і Європу в цілковитій загрозі. Вони також наводили страху, але далеко не так драматично, як правопопулістські кампанії, що агітують за вихід з ЄС. Демагогу Найджелу Фараджу, лідеру євроскептичної партії UKIP, слід спитати себе, чи не перегнув він палицю.
Ще гірше поводилася правоекстремістська BritainFirst- партія, яка, згідно з їхнім сайтом, ненавидить лівих та критичних журналістів. Поки неясно, чи посилався вбивця на BritainFirstпід час здійснення свого мерзенного вчинку, але є свідки, які стверджують саме це. Речник BritainFirstмав нахабство відразу заперечити будь-який зв'язок і розкритикував ЗМІ.
Хоча партії і політичні табори Великобританії у палкій боротьби з приводу референдуму не несуть політичної провини за злочини, але вони несуть відповідальність - відповідальність за агресивну атмосферу, яка могла підбурити злочинця. Сполучене Королівство вже переживало політичні вбивства в конфлікті з північноірландськими терористами, але останній злочин проти парламентаря стався вже 26 років тому.
Також у Німеччині політичні настрої стають агресивнішими. Політично мотивоване насильство в суперечці з приводу політики щодо біженців зростає як з боку правих, так і з боку лівих. У Німеччині також ставалися подібні напади, як на Джо Кокс. На щастя, кандидат у канцлери від Соціал-демократичної партії Німеччини Оскар Лафонтен (у 1990 році), міністр внутрішніх справ Вольфґанґ Шойбле (у 1990 році) та кандидатка в мери Кельна Генрієтта Рекер (у 2015 році) вижили.
Через тиждень виборці у Великобританії мають вирішити, хочуть вони залишати ЄС чи ні. Чи припустимо це зараз взагалі? Прибічники ЄС призупинили до суботи свою передвиборну кампанію, представники табору Brexitпослідували їхньому прикладу. Проте одного дня "припинення вогню" недостатньо: британський референдум слід відкласти на кілька тижнів - щоб вщухли пристрасті, щоб можна було позбутися страху і ненависті в передвиборній боротьбі. Зараз треба зробити крок назад і спитати себе, як все могло так далеко зайти? Чи справді ми хочемо продовжувати в такому дусі? Щонайменше цим зобов'язана Великобританія Джо Кокс та її родині.