Варто розпочати, власне, з головної першопричини проведення Чемпіонату світу з футболу, тобто зі спорту. Цілком ймовірно, що саме він найбільше програє від рішення ФІФА розширити кількість команд під час фінальної стадії Чемпіонатів світу до 48. Адже збільшення кількості команд у фінальній частині Чемпіонату Європи з футболу, що проходив у Франції, саме це й продемонструвало. Тоді багато матчів виявилися абсолютно нудними й мали далеко не найвищий рівень. Тож побоювання, що те саме відбудеться й зі 48 командами під час Чемпіонату світу, цілком обґрунтовані.
Але, певне, не для президента ФІФА Джанні Інфантіно, який навіть стверджував, що від цього якість Чемпіонату світу лише поліпшиться, навіть попри те, що він не зміг логічно обґрунтувати чому саме. Та й що йому лишається казати? Він же має якось проштовхнути своє дітище. І про спорт вже давно не йдеться під час Чемпіонатів світу з футболу.
Річ у грошах
Насправді за діями Інфантіно криються прагнення влади та звичайна жадібність, а не, як це часто стверджують, бажання оновити футбол та зробити внесок у його розвиток. Сам Інфантіно стверджує, що він прагне дати можливість взяти участь у фінальній частині Чемпіонату світу тим збірним, які раніше просто не мали на це шансів. Можливо, воно так і є, але не слід забувати й той очевидний факт, що ФІФА - орієнтована на прибуток організація, тож діє відповідно, хоч і називає себе неприбутковою організацією.
А 16 додаткових учасників - це ще 16 нових ринків збуту для видачі прав на телетрансляцію, ліцензій та укладання спонсорських договорів. Згідно з одним з документів самого ФІФА, додатковий прибуток під час проведення Чемпіонату світу з 48 учасниками та з 80 матчами, а не 64, як раніше, становитиме близько 600 мільйонів євро. Чи знайдеш тут кращий аргумент? Водночас з'явиться також щонайменше 16 задоволених представників ФІФА, які залюбки проголосують за Інфантіно під час наступних виборів президента Міжнародної федерації футболу.
Усім хочеться відірвати шматок пирога
Щоправда, на захист Інфантіно можна навести й той аргумент, що рішення розширити формат проведення фінальної частини Чемпіонату світу з футболу ухвалював не лише він. У Раді ФІФА Інфантіно має лише один з 33 голосів. Тож в багатьох місцях його ідея впала на сприятливий ґрунт, що не дивує. Зрозуміло, що асоціації футбольних федерацій Африки, Азії, Америки та Океанії зацікавлені в тому, щоб отримати більше стартових місць під час Чемпіонатів світу.
Так само й зрозуміла незгода (в своїй більшості європейських) федерацій, яких наявні дотепер правила цілком влаштовували. Наприклад, німців. Для німецької збірної не пройти до фінальної стадії Чемпіонату світу з футболу було просто неможливо, так само як і практично неможливо було для німців вилетіти під час групових матчів самого чемпіонату. Тож з якого дива треба добровільно ділитися своїм шматком пирога? Та й іншим навіщо це робити добровільно?
Скиглення без власної готовності
Ще до ухвалення рішення великі європейські клуби нарікали на те, що внаслідок розширення кількості учасників на ЧС з футболу навантаження на їхніх гравців ще більше зросте. Зрештою воно й так вкрай високе через значну кількість матчів у рамках національних та континентальних першостей. Однак завдяки розподілу на 16 груп по три команди в кожній, більшості команд у цілому відводиться максимум сім ігор в рамках ЧС з футболу. Так само й тривалість самого турніру лишається практично незмінною.
Що, власне, мають на увазі представники футбольних клубів, це те, що їм не дуже подобається, коли регулярно влітку в них на кілька тижнів забирають найкращих гравців, а потім останні повертаються в далеко не найкращій фізичній формі. Крім того, клубам лишається вкрай мало часу на відправку команди в турне з метою реклами. Адже клуби, певна річ, не бажають відмовлятися від маркетингових турів в Китай, США, Катар чи на нові ринку збуту. Щоправда спортивна цінність таких турів досить сумнівна. Хай там як, а для розвантаження гравців їх вже точно не проводять.
Геть Кубок конфедерацій!
Було би бажано, компенсувати розширений Чемпіонат світу скороченням інших турнірів (чого, щоправда, ніколи не буде). Підходящими кандидатами на скасування є різного роду змагання по завершенні сезону, насамперед Кубок конфедерацій, який потрібен приблизно як застуда влітку. Геть цей непотріб! Перевтомлені гравці провідних збірних таким чином отримали би хоч якийсь відпочинок у міжсезоння. Рішення Йоахіма Лева взяти на генеральну репетицію ЧС у червні другий склад збірної - абсолютно правильне. Він міг би в принципі піти ще далі і послати до Росії третій чи четвертий склад, аби провідні гравці могли зарядити акумулятори перед Чемпіонатом світу.
А якщо ФІФА протестуватиме і вбачатиме у відрядженні другорядних гравців загрозу спортивній якості своїх турнірів, відповісти можна дуже просто: Лев може сказати, що він хоче дати шанс на виступ і тим, хто в іншому разі не потрапив би на міжнародну арену. Адже, мовляв, якість турніру, через участь другорядних гравців лише зросте. Напевно, Інфантіно мусив би поставитися до такої аргументації з розумінням.