Від таких новин, як з Кемерова, сльози самі течуть з очей, а руки тремтять, коли треба щось написати. І, звичайно, батькам і родичам загиблих жодні наші співчуття не замінять їхніх близьких. Здається, що про такі трагедії краще взагалі нічого не говорити. Однак і мовчати злочинно, бо ж загибель людей в Кемерові - це вирок нашому (російському. - Ред.) суспільству.
Відсутність довіри
Може бути, я черства людина, але мене не хвилюють загиблі звірі з контактного зоопарку. Мене жахає, що дітей, як тварин у клітці, могли замкнути в залі для глядачів кінотеатру. Страшно говорити, але чи багато хто з нас заперечив би, якби їм хотілося вийти за покупками, а завбачливий білетер пообіцяв би замкнути залу до кінця сеансу, аби діти не вийшли і не загубилися. Дарма, що вони навіть у туалет вийти не зможуть. Чи багато хто б запротестував, резонно вказавши, що це порушення і прав тих, хто залишається в кінозалі, і порушення правил безпеки?
Дорослі не вірять дітям, тоді як трагедія в Кемерові показує, що довіри не заслуговуємо ми самі, вся створена нами система життя, яка не змогла вберегти їх від смерті. Система прогнила від гори до низу і починає валитися нам на голови. Усім зрозуміло, що такі торговельні центри, як у Кемерові, можуть виникнути тільки в тісній спайці влади і бізнесу, що годується біля неї. Як і у Волоколамську, де величезне звалище отруює ціле місто, від нашої слабкості або цинізму страждають і гинуть діти, заради яких більшість із нас, принаймні на словах, живе. Треба визнати, в Росії ми більше не можемо захистити своїх дітей.
Усі разом ми перетворилися на один великий контактний зоопарк для тих людей, які вважають, що приватизували країну. Не тільки її нафтові вишки, алмази і газові родовища, але також торговельні центри, кінотеатри і навіть смітники. Причому спрага наживи у них така велика, що вони втратили почуття самозбереження, і ми слідом за ними. Вони крадуть гроші, виділені на пожежні сигналізації, беруть хабарі за їхню відсутність, а отже втрачають під час пожеж власних онуків. При цьому, незважаючи на позитивні тенденції останнього часу в сфері захисту від пожеж, країна все ще залишається у небезпечній близькості від лідерської "червоної" групи держав, де справи із цим йдуть найгірше.
Клаптева ковдра Росії
Трагедія у Кемерові наочно показала, наскільки неєдина Росія. Влада рапортує: лікарі з Москви під час сеансу телемедицини вирішили, як лікувати постраждалих при пожежі. У кемеровських школах проводиться онлайн-перекличка, щоб перевірити, чи не загубився хтось назавжди у вогні торговельного центру. Що стоїть за цими досягненнями сучасних технологій? Наприклад, це свідчення нестачі кваліфікованих лікарів у Кемеровській області. Краще б літак замість глави міністерства з надзвичайних ситуації, відомства, яке не змогло запобігти трагедії, привіз у Кемерово лікарів.
Онлайн-перекличка - одночасно і показуха, і ознака загальної недовіри. "Великі начальники" демонструють турботу і одночасно перевіряють учителів і батьків - не забув хтось про існування свого сина, дочки або просто учня, який так і не відізвався через добу після пожежі.
Коли барахлять люди, немає сенсу говорити про відсутність сучасних пожежних автомобілів або гелікоптерів, які могли б рятувати дітей через вікна четвертого поверху, або спеціальних пристроїв, які могли б пробивати стіни у потрібних частинах будівлі, щоб врятувати застряглих у вогняній пастці дітей і дорослих. Кемеровська трагедія також показує, що Росія для росіян - це телекартинка, якщо справа відбувається навіть у сусідньому регіоні. Влада і підконтрольні їй ЗМІ знають про це, брешуть і замовчують, як у Радянському Союзі, все, що може зашкодити президентові Володимиру Путіну, його наближеним або губернаторові Аману Тулеєву.
Російській владі потрібно заборонити забороняти
Зараз, напевно, почнуть, як зазвичай, забороняти все на галай-балай. Наприклад, пускати дітей в кіно самих до досягнення 18 років, так ніби замкнений у залі для глядачів дорослий зміг би врятуватися під час пожежі. Або пропонувати заборонити торговельні центри, згадають зоозахисники і про заборону контактних зоопарків.
А забороняти треба безправ'я, приниження, байдужість і, звичайно, самоуправство всіх, хто наділений хоч крапелькою влади - від президентів і губернаторів до пересічного білетера. Цій владі, яка не здатна вберегти життя наших дітей і водночас погрожує всьому світові ядерною бомбою, давно час взагалі заборонити щось забороняти. А нам - заново виховувати у собі почуття самозбереження, тому що суспільство, що його втратило, небезпечне для себе.
Автор: Іван Преображенський - кандидат політичних наук, експерт із Центральної і Східної Європи, оглядач низки ЗМІ. Автор щотижневої колонки на DW.
Цей коментар висловлює особисту думку автора. Воно може не збігатися з думкою російської редакції і Deutsche Welle в цілому.