Вона має велику перевагу: вона була завжди. Щонайменше, так видається. Жоден інший європейський очільник уряду не перебував на посаді довше, ніж Анґела Меркель. Меї, ренці, рахої, ципраси і олланди приходять і йдуть, а найвпливовіша політикиня Європи залишається. Вона залишається - як надійна скеля серед бурі популізму і націоналізму, що дедалі більше набирає силу в сусідніх країнах. Залишається ще. Вона хоче ще чотири роки бути опорою і досягати європейських компромісів, що в ці кризові часи є неоціненною здібністю.
Але як довго ще буде так добре вестися? Наскільки ще вистачить її невибагливого, а часом і безпристрасного стилю керівництва Євросоюзом? В Іспанії, Італії, Нідерландах, Данії та навіть у Греції урядовці єдині в тому, що без Меркель Європою не можливо управляти. У Польщі, Австрії, Угорщині, Великобританії і, можливо, скоро також у Франції на це дивляться по-іншому. Там у пані Меркель вбачають перешкоду, щоб урешті покласти край кризі біженців, завершивши спорудження "Фортеці Європа".
Меркель ще потрібна
Вічна канцлерка не зможе наодинці протистояти зростаючому популізму, передусім, з боку правих - як у Франції та Нідерландах, а також з боку лівих - як в Італії. Тому що вона має дедалі більші проблеми й у власній країні. Для прибічників "Альтернативи для Німеччини" (АдН) Меркель так само не безальтернативна. Навпаки - для правопопулістів вона є об'єктом номер один для ненависті. Тож якщо вона хоче запобігти тому, щоб "ефект Трампа" докотився й до Німеччини, і антиєвропейські, націоналістично налаштовані незадоволені сили стали занадто сильними, то вона має щось вигадати. І для цього вона потребує решти європейців.
ЄС має забезпечити помітні переваги, інакше він буде для неї під час передвиборчої боротьби до Бундестагу не допомогою, а тягарем. Brexit, що розвивається, непередбачуваний президент США Дональд Трамп і, передусім, такий, що видається непередбачуваним, російський президент Володимир Путін можуть сильно обмежити дієздатність ЄС і піддати жорсткій перевірці солідарність європейців. Канцлерка мусить одночасно боротися на багатьох політичних фронтах. Як поведеться Євросоюз з Меркель, якщо Трамп і Путін домовляться про "прагматичну" співпрацю? Це буде до біса важко.
У клубі мачо
До того ж залишається автократ Реджеп Таїп Ердоган, співпраці з яким Меркель потребує. Лише з допомогою Туреччини функціонує відлякування і стримування біженців на південно-східному кордоні Європи. Канцлерка вже давно перейшла від того, щоб відкривати кордони для біженців, до їх стримування. Невдовзі вона хоче за допомогою Італії та північно-африканських країн впровадити цей підхід у центральному Середземномор'ї. Лише так вона зможе вирити яму для АдН і підтримати інтерес з боку сестринської партії Християнсько-соціальний союз.
Одного лише "Так тримати!" Анґелі Меркель не вистачить на наступні п'ять років, якщо вона виграє вибори. "Так тримати!" не змогло до сьогодні перешкодити підйому популістів. Вона має розвивати нові ідеї, щоб протидіяти невдоволенню, ксенофобії, невігластву та клубу мачо від Вашингтона до Москви й Анкари. Можливо, вона зможе з цим упоратися. Але впевненості у цьому немає. Йдеться не лише про Меркель як про особу. Необхідно, щоб у центрі був набагато стабільніший європейський якір - стабільна, економічно успішна, відкрита Німеччина. До цієї роботи Анґела Меркель готова.
Але якщо у травні 2017 року на президентських виборах Франція стане жертвою правопопулістського "Національного фронту", то все скінчено. Проти націоналістично налаштованої Франції така сильна жінка як Анґела Меркель не зможе самотужки нічого вдіяти у Європі. Ле Пен і Меркель? Rien ne va plus.