Ось що є справжньою дилемою. Об'єктивно шестеро кандидатів, які в передпокої ЄС очікують на вступ до спільноти, так само далекі від виконання вимог Брюсселя, як німецький дизельний мотор - від верхньої межі обсягів шкідливих викидів. Водночас чекати, поки ці маленькі і дрібні країни досягнуть стандартів ЄС, означає робити подарунок китайцям. Адже їх не цікавить дотримання принципів правової держави, їх не дратує рівень корупції - вони інвестують у Балкани, які у Західній Європі уже за самою їхньою назвою сприймаються як забруднені. Але про це нижче.
Увесь регіон - порохова діжка
Лише той факт, що китайці вже зайшли на Балкани, пояснює, чому ЄС відмовляється від початкових намірів. Оскільки після швидкого прийняття до ЄС Болгарії та Румунії у 2007 році, Брюссель поклявся у майбутньому розвиватись не уширшки, а в глибину. Спочатку, мовляв, треба розбудувати відносини з новими східними членами. А тепер тон змінився. "Завдяки сильній політичній волі та впровадженню реформ, - заявляє Єврокомісія сьогодні, - Сербія та Чорногорія повинні приєднатись до ЄС до 2025 року". Благий намір. Однак дуже наївний.
Ситуація ж наступна: якщо роздивитися ближче, то ситуація у Західних Балканах майже в усьому є божевільнею. Принаймні так виглядає з Брюсселя. Ставлення Сербії до Косова прирівнюється до холоднуватої війни. Белград уже навіть не приховує втручання у справи Республіки Сербської, що входить до складу Боснії та Герцеговини, і дестабілізує цим і без того крихку ситуацію у цій державі. Македонія свариться з Грецією за право називатись так, як називається. І майже в усіх балканських країнах націоналісти та корупціонери святкують своє відродження. І саме тут за кілька років ЄС вирішив встановити свій синьо-жовтий прапор. Ну, дуже відчайдушно.
Китай кредитує і будує, ЄС висуває вимоги
Однак він мусить це робити. Адже якщо "нетипові" діти на краю Європи не стануть учасниками Брюссельської фірми, вони одразу побіжать в інший бік. На схід, звичайно. Подалі на схід.
Китай не висуває вимог щодо правової держави, тішиться, коли бачить дефіцити демократії, роботу європейських бюрократів та їхні ритуальні закиди. Китай створює факти. Будує мости та металургійні заводи у Сербії, аеропорти в Албанії, автовиробничі підприємства в Угорщині та порти у Греції. Робить Пекін це не за улесливе "дякую", а чекає на реальні політичні дивіденди. Коротко кажучи, кредити та будівельні проекти на східному фланзі ЄС - нехай навіть майбутньому - уже дозволяють Китаю крокувати Євросоюзом.
Політичний вплив уже відчувається. Авторитарний стиль Пекіна нахвалюють у Вишеградській четвірці. На відміну від настанов з Брюсселя на адресу Праги чи Будапешта, Пекін своїх "маленьких партнерів" не чіпає. З погляду споживача розрахунок дуже простий: Китай поставляє швидко та без демократичних передумов, він створює факти. Брюссель натомість набагато повільніший та менторний.
ЄС у пошуку перспектив посеред кризи
Тож у Єврокомісії є усі підстави боятись активності Піднебесної у передпокоях ЄС. У Східній та Південній Європі Китай бачить перевалочний пункт на своєму шовковому шляху. А це точно не в інтересах європейців. Однак інтеграційні потуги ЄС щодо своїх бідняків з південного сходу Європи припали саме на пік кризи. Польща, Угорщина, Чехія та Словаччина уже давно об'єднались у антибрюссельську фракцію всередині ЄС. І в них є потенціал для економічного зростання, чого не можна сказати про потенційних новачків у складі ЄС, розташованих далі на південь. Інтеграція, однак, багато в чому означатиме економічну зрівняння. Тож проект "шестеро нових членів сім'ї ЄС" залишається ілюзією. Поки що.
І нічого не зміниться, якщо з безперервною регулярністю нагадувати про демократію та правову державу. На Заході завжди забувають, що у керма балканських країн все ще перебуває покоління, що виросло у комунізмі. А комуністів, як відомо, змінили націоналісти, які все ще переважно там заправляють. "Старий" ЄС та ЄС "у перспективі", звичайно, мають бути разом. Самі по собі вони один одному не пасують.
Цей коментар є виразом особистої думки автора. Вона може не збігатися із думкою української редакції та Deutsche Welle в цілому.