Сила авіаперевізників
19 березня 2012 р.
Авіакомпанія Air Berlin, котра нині є другою завбільшки в Німеччині, була заснована близько тридцяти років тому в західному Берліні американським пілотом як дрібний чартерний перевізник. Тепер ця впливова компанія, чиї літаки перевозять за рік майже 35 мільйонів пасажирів, стала шостою у Європі. Перехід до лав гравців вищої ліги засвідчує і вступ до альянсу Oneworld. У цьому переліку вже перебувають такі компанії, як British Airways, Iberia, American Airlines, Cathay Pacifiс, Quantas, Japan Airlines. Тепер вони є партнерами Airberlin, від чого має бути зиск і самим авіаперевізникам, і їхнім пасажирам. Принаймні представники галузі не втомлюються на цьому наголошувати.
Великі ігри
Авіаальянси, власне, є допоміжними конструкціями, оскільки такі компанії, котрі діють на міжнародному ринку, не можуть об'єднуватися подібно до сталеливарних чи нафтових концернів. Злиття авіаліній спостерігається у межах однієї країни, наприклад, як нещодавно у США, де Continental Airlines злилися з United Airlines, і нині обидві літають під вивіскою United. Навіть для авіаперевізників з різних країн ЄС це не так просто. Так, приміром, Air France i KLM вже чимало років тому утворюють у юридичному сенсі одну фірму, але літають, як і раніше, як два різних перевізники. Так само з British Airwais й іспанською Iberia, а також з Lufthansa і Swiss. Там, де йдеться про авіаперевезення, дуже швидко до гри долучаються національні інтереси та велика політика. Насамперед це стосується правових питань. Скажімо, після того, як Lufthansa поглинула Swisｓ, швейцарці втратили певні права перельотів в Росії, оскільки Москва припинила вважати їх авіакомпанією зі Швейцарії. Більшість країн законодавчо обмежують у своїх авіакомпаніях частку, яка може належати іноземним власникам. США, зокрема, пояснюють це й інтересами національної безпеки.
Розібратися в цьому безладі складно, тому галузь намагається знайти вихід, щоб мати змогу тісніше кооперуватися. Одним з прибічників таких поглядів був колишній голова правління авіакомпанії Lufthansa Юрґен Вебер. Він доклав багато зусиль до створення першого авіаційного альянсу, з нагоди заснування якого у травні 1997 року відбулися святкування у франкфуртському аеропорту. Відтоді Star Alliance став лідером на ринку. Нині у його лавах налічується 26 членів, невдовзі їх має стати 30, серед них Lufthansa, Air Canada, Singapore Airlines та ANA. Майже третина надходжень від авіаперевезень у всьому світі припадає на учасників цього союзу. Другим подібним об'єднанням став Oneworld. Його заснували 1999 року. 2000 року під керівництвом Air France Delta Air Lines виник альянс SkyTeam. Нині більшість великих авіакомпаній перебувають під дахом якогось альянсу. Однак є і винятки: успішні авіакомпанії зі Сходу, наприклад, з Об'єднаних Арабських Еміратів, а також авіаперевізники-дискаунтери воліють зберігати незалежність.
Синергія як мета
Для авіакомпаній альянси є найкращим способом посилити свій вплив на ринку без фактичного збільшення своєї потужності. Тобто, якщо раніше авіаперевізник AirBerlin сам пропонував 162 цілі у сорока країнах, то як член Оneworld він може долучатися до пропозицій усіх учасників альянсу і, скажімо, пропонувати своїм клієнтам після пересадки перельоти за їхніми маршрутами. Загалом авіакомпанії, котрі належать до Oneworld, пропонують 840 цілей у 150 країнах. Керівник фірми Гартмут Медорн тішиться: «Наша конкурентоздатність посилюється. AirBerlin, долучившись до альянсу, матиме зиск від зростання пасажиропотоку та ефекту синергії».
Саме про це і йдеться альянсам - про ефект синергії, адже спільними зусиллями можна досягти більше, ніж поодинці. Членство в альянсі означає для кожної компанії-учасника відчутне зменшення витрат за одночасного збільшення обороту. Для пасажирів теж є переваги: вони можуть дістатися до будь-якої точки земної кулі, довірившись альянсовій системі. Однак альянси також можуть дбати про зменшення конкуренції на певних маршрутах і вищі ціни на квитки.