Кримський кордон: блокада закінчилась, хай живе блокада

"За ці місяці ми домоглися головного: змусили державу зробити те, що треба було зробити ще в 2014 році - припинити постачання товарів на окуповану територію. Але на досягнутому не зупинимось", - каже мелітопольчанин Ділявер Сейтумеров, який називає себе "командиром каланчацького та чаплинського блокпостів цивільної блокади" і поправляє на собі смушкову папаху.

Хатинка стратегічного призначення

Ми розмовляємо з ним у невеличкій, нашвидкоруч зібраній з ДСП хатинці, що ще донедавна слугувала головним штабом "блокадників" на західному боці кримського кордону. На стіні за спиною Сейтумерова між кримсько-татарським і українським прапорами висить ікона. Невеличкий телевізор у кутку налаштований на татарський канал ATR - двоє чоловіків, дивлячись якийсь серіал, вглядаються в українські субтитри.

Хатинка "блокувальників" знаходиться біля самої траси "Херсон-Армянськ": до обласного центру звідси близько 100 кілометрів, до контрольного пункту в'їзду-виїзду "Каланчак", так званих західних воріт до Криму, - менше кілометра. Уже тут траса перегороджена кількома бетонними блоками, біля яких активісти і зупиняли транспорт для обшуку. Обшукували тільки поверхнево, законів не порушуючи, запевняє Сейтумеров. Та конфліктів із місцевими мешканцями та правоохоронцями за чотири місяці "цивільної блокади" уникнути не вдалося.

Без паспортів та відповідальності

"От, дивись, я сюди на КПВВ з дому, з Чаплинки, ледь не щодня їжджу, - пояснює DW Ян, рядовий прикордонної служби з "Каланчака", котрий перевіряє паспорти чергових пішоходів, що проходять повз шлагбаум у бік Криму. - Так, ті "блокувальники" навіть мою машину щоразу перевіряли. Я кажу: хлопці, ви ж не нахабнійте вже. А якщо я, за правилами прикордонної зони, в вас документи перевіряти почну? Там же ж половина без паспортів були".

Ян натякає на те, що у прикордонників був неофіційний наказ: "блокувальників" не чіпати. Те саме підтверджує і Андрій Сучок, голова Червоночабанської сільради, яка об'єднує п'ять прилеглих до кордону сіл.

"З кримськими татарами в нас проблем особливих ніколи не було, - пояснює він, - але ж у тій "блокаді" брали участь і "Правий сектор", і "Айдар", і ще бозна-хто. Вони нікого не боялися - ні міліції, ні СБУ. Боялися тільки громади, тобто протестів людей".

До батальйону "Айдар", а точніше, до його так званого "цивільного корпусу", підконтрольного колишньому комбату, а нині народному депутату України Сергію Мельничуку, який підозрюється у бандитизмі та розбійних нападах, у місцевих найбільше претензій. Лунають обвинувачення у рекеті, викраданні автомобілей, побитті фермерів та розгромі прикордонного кафе. У грудні у районному центрі навіть відбувся стихійний мітинг, на якому селяни вимагали від херсонської поліції припинити свавілля "блокувальників". А на початку лютого в будинку, орендованому "айдарівцями" у Червоному Чабані, співробітники СБУ вилучили цілий арсенал незареєстрованої зброї.

Ділявер Сейтумеров про ці факти згадує неохоче: "Тут, на блокпосту "айдарівці" були під моїм командуванням - були без зброї, поводились чемно. А в інший час я за них не відповідаю".

Громадський контроль

Блокпост "блокувальників" на трасі "Херсон-Армянськ" стоїть без діла вже більше місяця, після того, як 17 січня набула сили постанова українського уряду про заборону постачання товарів до Криму та з нього. З тих пір українці, які прямують на окупований півострів, мають право провозити з собою лише особисті речі та до 50 кг продуктів один раз на день. За офіційними даними, щодня через "Каланчак" проходить у середньому 1-2 тисячі людей.

Микола, безробітний водій стареньких "жигулів" з Червоного Чабана - один з тих мешканців прикордоння, хто намагається заробити на новому обмеженні. А точніше - на його порушенні. От уже кілька місяців, незважаючи на блокаду та офіційну заборону, він возить через кордон запчастини для українських автобусів, що і досі працюють в Криму.

"На більшості маршрутів водії там все ще їздять на наших "Богданах". А запчастин в Росії до них немає. От я трохи і підкидаю для однієї майстерні. Вони без мене, як без рук", - розповідає він. За словами Миколи, кордон він перетинає кілька разів на день, підвозячи пасажирів та провозячи деталі як особисті речі. "Звісно, все залежить від зміни митників, але, врешті-решт, всі все розуміють", - посміхається водій-авантюрист.

Саме за такими порушеннями і збираються стежити на кордоні колишні "блокувальники", розповідає Ділявер Сейтумеров. Наразі вони реєструють громадську організацію "Аскер", чиї активісти контролюватимуть роботу прикордонників та митників прямо на пунктах пропуску. Окрім цього, учасники цивільної блокади планують сформувати окремий кримсько-татарський батальйон Національної гвардії імені Номана Челібіджихана, чиїм завданням, за словами Сейтумерова, мала б стати охорона правопорядку на кримському кордоні і подальше звільнення півострова від окупації.

Попри такі войновничі плани, офіційні прикордонні сили не вбачають проблем у подальшій діяльності "блокувальників". Навпаки, Державна прикордонна служба навіть організувала для активістів "Аскеру" курс підготовки до роботи. На базі східного пункту пропуску "Чонгар" їх навчатимуть правовим основам та іншим особливостям охорони кордону. Після навчання активісти мусять складати заліки, адже рішення про допуск до несення служби по кожному ухвалюватиметься персонально. "Головне, щоб не втручались у роботу і не провокували конфлікти", - кажуть DW у Херсонському прикордонному загоні.