Лариса Денисенко: Звучати як президент, а не як сутенер

Від третьої кави під час сніданку в одному з центральних полтавських готелів мене відволікло неабияке пожвавлення. До зали зайшов чоловік зрілого віку в футболці та довгих шортах і 7 причепурених жінок - різного віку, комплекції. Він всівся за стіл, запропонував жінкам розміститися поряд. Офіціант приніс чоловіку стандартний набір зі шведського столу та дві тарілки з печивом. Ось саме це печиво їли жінки. Він пропонував пригощуватися іншими стравами, робив канапки, але вони ніби дотримувалися певного протоколу: лише печиво.

Я запитала, хто це і що це? Майк, що постійно тут проживає, "йому в нас нравіца"  і "дешеве пиво і наші красиві нєвєсти". З жінок одна говорила англійською, інша слухала англійською, решта спілкувалися між собою, обмінювалися поглядами та пересміювалися.

"Мені хотілося спокою і побачити чим тут годують", "я хочу вийти заміж і виїхати за кордон, мене тут нічого не тримає", "я просто хотіла спробувати щось", "хотіла знати, як може бути інакше", "він на мене дивиться не як на м'ясо", "хочу вирватися, вщент втомлена", "хотіла відчути інше життя".

Ця історія могла трапитися у Миколаєві чи Одесі, Житомирі чи Черкасах, я розповідаю її не для того, щоб знецінити чи прочитати мораль, хіба що вказати суспільству на те, що поряд живуть люди, котрі тим самим суспільством поставлені в умови нестерпні для життя, для котрих сніданок в готелі - відносний спокій або ж пригода, для котрих оглядини чоловіка, що він шукає наречену, є більш повноцінним спілкуванням ніж життя з коханцем.

Таїланд багато хто на Заході означає як місце сексуальних розваг: дешево, красиво, екзотично, доступно. Але ніколи жодний з очільників держави не запрошуватиме туристів в Таїланд на "бум-бум", не говоритиме, що у нас красиві люди, особливо жінки, особливо малолітні, особливо трансвестити. Всі ці слова пронизані запахом сперми. Це непристойно, за це має бути соромно, це - фактично сутенерство.

Угорщина, Румунія, Росія, Україна - країни, куди запопадливих на порно, можуть скерувати особи, що займаються торгівлею людьми. І зазвичай це не очільники держави.

Під час першої хвилі руху #MeToo відома акторка Катрін Денев виступила на захист флірту, права чоловіків на домагання: право погладити колінку, право урвати поцілунок, розпочати під час ділового обіду з колежанкою, наприклад, раптову розмову про свої або ж її улюблені сексуальні пози.

"Шелепни її,  вона - француженка", - саме це кіно або ж просто цю фразу могли саркастично вимовити американські акторки, режисерки,  сценаристки, коли прочитали цього листа. 

Цей лист спрацював як ілюстрація достатньо огидного іміджевого, в тому числі й кіно-штампа, про брехливе трактування доступності/сексуальної розкутості французьких жінок, між іншим, таких образів достатньо в американському кінематографі. І цього листа точно не підписували очільники Франції.

"Я хочу сказати, похвалитись Україною, українцями…ви знаєте, завжди було уявлення у всіх у світі, що Україна - це, перш за все, сільське господарство, шахти, металурги. Туристи завжди казали, що в Україні дуже красиво, дуже смачно, дуже вродливі люди, особливо жінки - так, це все є, і воно залишається нашим брендом, але я вам хочу сказати, що є інші цифри, які говорять, що IT-індустрія, технології, компанії дуже швидко розвиваються в Україні", - сказав Володимир Зеленський, виступаючи у найбільшому в світі кампусі стартапів "Station F" у Франції.

У нас гостинна і красива країна. У нашій країні є видатні люди, відбуваються видатні події, вона різноманітна, молода, країна потужної історії та розвитку. У нас є що брендувати.

Але жінка не може і не повинна бути брендом жодної країни,  як і предметом хизування очільника держави, жінка взагалі не предмет.

Вміння робити компліменти - майстерність, для цього треба бути чуттєвою людиною, розуміти книги, котрі ти читаєш, кіно, яке ти дивишся, відчувати метафоричність, бути тактовною людиною і поважати приватні кордони особистості, відчувати доречність своїх слів до моменту.

Коли йдеться про запрошення людей відвівати країну, котру очолюєш, варто ретельніше добирати слова, бо тут і зараз ти формуєш імідж, тут і зараз ти стереотипізуєш людей, тут і зараз в тебе є шанс виглядати сучасною людиною або дикуном.

І варто вчитися вже зараз думати і говорити як президент, а не як офіціант одного полтавського готелю в приватній розмові і не як сутенер.

 "Авторська колонка" висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle в цілому.