Лептоп замість рюкзака - як стати «науковим туристом»

При словах «інтеграція» та «мотиваційний лист» у них виблискують очі, вібрує мозок і сверблять руки. Типовий шлях наукового туриста: вас цікавлять міжнародні програми, надсилаєте документи, отримуєте облизня, а потім вас починають брати. Мандрівні науковці пишуть навчальні посібники, любовні й авантюрні романи, консультують молодняк і відкривають власний бізнес.

Слід розібратися, чого ти хочеш

Про тонкощі наукового туризму Deutsche Welle розповіла 29-річна Тамара Марценюк, консультантка з питань навчання й стажування за кордоном у відділі міжнародного співробітництва Києво-Могилянської академії: «Оскільки в мене вже є мережа контактів, мої пошуки – це переважно читання інформації з різних розсилок. Поширена помилка: ми не розібралися, про що програма, подаємо документи й не підпадаємо під вимоги. Я подаюся не на все підряд, а коли чітко знаю, що мені це треба, цікаво і що я підходжу».

Тамара практикує «науковий туризм» от уже шість років. За цей час вона побувала з навчальними й дослідницькими візитами у Норвегії, Фінляндії, Естонії, Угорщині, Австрії, Чехії, Франції, Польщі, Канаді. Нещодавно повернулася з Німеччини. Знає англійську, німецьку, польську, шведську, хорватську та чеську мови.

Не впадай у відчай після перших невдач

Дослідниця рік провела в Швеції, захистила кандидатську дисертацію, займається гендерними проблемами. До речі, свого часу Тамара витратила два місяці, щоби знайти наукового керівника у цій скандинавській країні, й написала близько тридцяти листів. Отже, не можна опускати руки, навіть якщо щось не виходить відразу.

Шукаючи можливості для наступної поїздки, Тамара щодня мінімум дві години відстежує інформацію про міжнародні програми і щоразу проводить свою міні-експертизу таких програм. «Якщо це дослідження в Німеччині – треба знати, куди ви хочете їхати, до якого викладача, яку тему досліджувати, чому саме в цей університет. Власне міні-дослідження, яке треба провести, щоб розібратися, що вже є в цій сфері», - каже Тамара.

«Вічний студент» - це модно

Практикувати науковий туризм радять з 2-3 курсу навчання. До закордонної магістратури варто спробувати літні чи зимові школи. Із українськими студентами конкурують азійські та африканські. Найбільше програм пропонують США. «Прозорі схеми» – у скандинавських країнах. У Італії, Греції, Іспанії бувають складнощі з візами. Для німецьких та французьких програм потрібне володіння національними мовами. Втім, можна підібрати англомовні студії. «Хороша стратегія – повчитися в Україні й поїхати здобувати ще одну магістерку за кордоном, – радить Тамара. – Є люди, які не можуть зупинитися – ледь не по три магістерські програми закінчують за кордоном».

Попри те, що Тамара побачила вже не одну країну, вона щоразу переживає невеличкий культурний шок. Потрібно кілька місяців, аби призвичаїтися, почати своє дослідження. А потім – недорого подорожувати: шукати друзів, користуватися порталами штибу Hospitality Club чи Couch Surfing, ночувати у студентських хостелах.

Серед переваг закордонного навчання Тамара називає менші студентські групи, аналітичні завдання, негативне ставлення до плагіату. Багатонаціональні групи - теж виклик, як, до речі, і 60-70-річні… одногрупники. Носити значок «вічний студент» тепер модно. Це ідея «lifelong education» – навчання впродовж усього життя.

Автор: Аніта Грабська
Редактор: Володимир Медяний