Мати Олександра Кольченка: Син дуже сподівається на Україну

Після оголошення безстрокового голодування українським режисером Олегом Сенцовим, єдиною вимогою якого є звільнення з в'язниць Росії усіх українців-політв'язнів, 31 травня до нього на знак підтримки приєднався й Олександр Кольченко. Вимога Кольченка полягала у звільненні Сенцова. Однак через вкрай тяжкий стан здоров'я Кольченко припинив голодування. Сенцова і Кольченка затримали в Криму в 2014 році за звинуваченням у підготовці терактів на півострові і створенні терористичного угруповання. У 2015 році у РФ кримчан Сенцова і Кольченка було засуджено до 20 і 10 років позбавлення волі відповідно.

Про теперішній стан Олександра Кольченка та процес звільнення утримуваних у Росії українців розповіла DW матір Олександра Кольченка, яка й надалі проживає у Криму.

DW: 7 червня стало відомо, що Олександр змушений був припинити голодування. У своєму листі, оприлюдненому адвокатом Лепьохіним, він написав: "Змушений визнати, що я переоцінив свої сили, я виявився занадто слабким. Тому я вирішив припинити голодування". Вам відомо про стан Олександра зараз?

Лариса Кольченко: Про саме  голодування я дізналася зі ЗМІ - я була шокована. Голодування далося нам обом дуже важко. Сашко дуже заслаб, а я як мама не знаходила собі місця. Він і до того потрапляв до лікарні через дефіцит ваги, а тут ще й голодування... Сашко за цей час втратив ще 10 кілограмів, і зараз його вага знизилася до 54 кілограмів. Він почав непритомніти, рівень цукру у крові значно впав. Тепер він у тюремній лікарні, його поступово будуть виводити з цього стану.

Вчора вперше за 4 роки у Вас відбулася зустріч в адміністрації президента України. Розкажіть про неї, будь ласка.

Дійсно, цієї зустрічі родичі політв'язнів домагалися упродовж чотирьох років, і от вона нарешті відбулася. Я приємно вражена, що до цієї зустрічі в адміністрації президента були підготовлені. Петро Порошенко знав історію кожного ув'язненого. Проте найголовніше, що під час неї президент таки ухвалив рішення про створення координаційної громадської ради, яка б регулювала процес звільнення українських політв'язнів у Росії та в Криму, а також заручників на Донбасі. Родичі та правозахисники дуже довго просили створити такий комітет. Відомо, що до його складу має входити хтось з родичів ув'язнених, представник МЗС та СБУ.

Чи йшлося про якусь конкретику під час зустрічі щодо звільнення Вашого сина?

На жаль, я не отримала якоїсь конкретної інформації щодо переговорного процесу. Жодних імен та дат. Хоча президент особисто зі мною не говорив, однак мене запевнили, що процес триває. Надія ані мене, ані Сашка ніколи не полишала. І я відчуваю, що скоро будуть добрі новини. Думаю, що голодування Олега (Сенцова - Ред.) дало дуже потужний поштовх до дій.

Близько тижня тому Ви вперше за весь цей час зустрілися з матір'ю Олега Сенцова, Людмилою. Це сталося саме тоді, коли і Олег, і Олександр обидва тримали голодування. Якою була ця зустріч?

Саме ця важка ситуація підштовхнула мене на такий крок. Я поїхала до неї, і вона радо прийняла мене. Ми дуже довго плакали... Вона старша жінка, їй дуже важко. Людмила дуже просила, щоб я відмовила Сашка від голодування, бо знала про його проблеми зі здоров'ям. Ми записали звернення до президента Порошенка з проханням зробити усе можливе для звільнення наших синів. Це вже був такий крок відчаю, знаєте. Але, можливо, це таки посприяло проведенню зустрічі в адміністрації. Тепер ми весь час на зв'язку з Людмилою, разом набагато легше все це переживати.

Коли і за яких обставин Ви востаннє бачили сина?

Варто сказати, що після його затримання у травні 2014 року мені півтора року відмовляли у побаченнях. Вперше після арешту я побачила його у Ростові-на-Дону під час судового процесу. Востаннє побачення у нас відбулося восени минулого року у колонії біля Челябінська, де він зараз перебуває. Тоді ми провели три доби разом. Він багато розпитував про родичів, друзів, про Крим, Україну - йому цікаво абсолютно все, адже він обмежений в інформації. Дуже вдячний за листи та акції підтримки.  Він дуже сподівається на Україну.