Україна як частина європейського поетичного маршруту

Від Албанії до Кіпру через Україну та Росію - Федеріко Італіано та Ян Ваґнер (Jan Wagner) здійснили захоплюючу подорож. Їхнє видання Grand Tour є мандрівкою лірикою Європи. Мовою оригіналу та у перекладі німецькою викладені 730 поетичних творів авторів з 49 європейських країн. Україна представлена у збірці, зокрема, поезією Сергія Жадана, Андрія Бондара, Катерини Бабкіної, Галини Крук та Остапа Сливинського. Більше про антологію, презентовану у Львові на Форумі видавців, розповів DW один із упорядників видання Федеріко Італіано.  

Deutsche Welle: Пане Італіано, ваш презентаційний тур пролягає через 12 міст Європи - зокрема, Франкфурт-на-Майні, Берлін, Брюссель, Відень. Як до маршруту мандрівки потрапив Львів?

Федеріко Італіано: Цей тур організований багатьма інституціями, зокрема і Німецькою академією мови та літератури. Тому список складали спільно багато людей. Однак кожна локація має для нас символічне значення. Наприклад, Львів обрали через давню культурну традицію і через те, що тут відбувається цікавий книжковий фестиваль. Тож це стало ідеальною нагодою презентувати книгу саме тут.

Як виникла ідея цієї антології?

Ідея зібрати під однією обкладинкою найкраще з молодої європейської поезії виникла чотири роки тому. Як то буває, за келихом вина ми наводили один одному імена поетів, яких знаємо і читаємо. Вже за лічені хвилини у нас сформувався доволі великий перелік. При цьому виявилось, що усі поети - молоді люди віком 30-40 років. Так ми і зрозуміли, що в нас фактично виникла велика збірка. А потім дуже пощастило, що ідею видати антологію поетів Європи підтримала Німецька академія мови і поезії.

Наскільки легко було зібрати і опрацювати такий обсяг поетичних творів? 

Перша проблема виникла тоді, коли ми спробували визначити для себе, що таке Європа. Можливо, нас звинуватять у тому, що ми надто інклюзивні. Однак це - наше бачення. "Наша Європа" не замикається континентом Європи. У нашому розумінні Європа це й Ізраїль, і Туреччина, і Україна, і багато інших країн. Це - певна уявна країна, яка говорить прекрасною мовою. 

Поетичні твори викладені у збірці німецькою і мовою оригіналу. Що ще характеризує стурктуру антології? 

Оскільки ми уникали картографічного відтворення ідеї Європи, то не організовували антологію за принципом сусідніх країн географічно. Так само ми не використовували алфавітний порядок. В Україні - кирилиця, наприклад, у когось - латиниця … Було би несправедливо закладати якийсь певний принцип алфавіту. Тому антологію організували, як сім уявних подорожей. Через мови, країни, які не мають спільного кордону (Україна потрапила у сьомий маршрут подорожі разом з Німеччиною, Вірменією, Грецією, Швецією, Північною Ірландією та Словенією - Ред.). 

Які труднощі виникали при перекладі такої великої кількості поезій?

Ми просили допомоги у перекладачів та експертів з багатьох країн. Хоча ми удвох з Яном Ваґнером перекладаємо дев'ятьма мовами. Крім того, коли ми починали готувати антологію, третина перекладів вже існувала. Тобто ми повинні були доступитись десь до двох третин поезій. І експерти допомогли нам не лише перекласти, розібратись в традиціях кожної з країн, але і знайти такі імена, яких інакше ми б не знайшли. Таким чином, антологія є плодом величезної співпраці багатьох людей. 

Чи існували певний принцип або критерії, за якими в результаті були підібрані автори?

Ні, ми не мали жодного філософського принципу. Намагались максимально повно представити країну і мову. Підбирали поетів, які належали до різних течій: ліричної поезії, поезії усного слова, експериментальної. Додавали тих поетів, які пишуть поезії, актуальні на цю хвилину для цієї мови, країни. Єдиною сталою вимогою був молодий вік поетів - обирали тих, хто народився після 1968 року. Тобто найстаршому поету в антології - 50, а наймолодшому - 24 роки.