Катування в міліції

Кореспондент Deutsche Welle поспілкувалась з Хезою МакГілл (Heather McGill), дослідницею міжнародного руху Amnesty International по Україні.
 

DW: Зараз триває кампанія Amnesty International "Зупинимо тортури в Україні!". Чи з цим пов’язана Ваша поїздка до України у вересні?

Хеза МакГілл: Протягом тижня в Україні ми зустрічалися з політиками, дипломатами, представниками громадських і міжнародних організацій в Україні, щоб обговорити створення незалежного механізму розслідування скарг на дії міліції. Минулого року в нашому звіті були задокументовані випадки катувань та інших видів жорстокого поводження в Україні. Ми виявили деякі причини та представили пропозиції, як їх усунути. Одним з основних чинників, який заохочує тортури, є те, що міліціонери, які таке чинять, залишаються безкарними, а жертви не знаходять справедливості. І їхні скарги або недостатньо розслідують прокурори, або не зважають на них взагалі.

Чому ви вважаєте, що про це варто говорити саме зараз?

Саме зараз президентська адміністрація розглядає пропозицію зі створення національного бюро розслідувань, яке може включати в себе механізм скарг на співробітників міліції. Таке слідче бюро передбачене у новому Кримінально-процесуальному кодексі, який набуває чинності вже у листопаді. Рада Європи заохочує адміністрацію президента, щоб надати такому бюро функцію розслідування скарг на співробітників міліції.

Ви зустрічались у Києві з новим послом Євросоюзу, послом Данії. Чим ЄС і Данія можуть допомогти у створенні механізму розгляду скарг на дії міліції?

Уряд Данії уряд готовий фінансувати низку проектів, щоб допомогти новому кримінальному кодексу запрацювати. Це дуже великі зміни в системі правоохоронних органів в Україні і це вимагатиме зміни підходів, а також зміни практики. Рада Європи і Європейський Союз дуже підтримують цей проект, однак вони допоможуть, якщо побачать справжню політичну волю до реформування.

Після зустрічей з українськими чиновниками й експертами чи бачите Ви розуміння і бажання створити такий незалежний механізм?

Ми зустрілися і з опозиційними політиками, депутатами та представниками громадських організацій та зустріли велике бажання й розуміння необхідності реформ, але не завжди єдиний погляд на те, як це має працювати. Новий Кримінально-процесуальний кодекс означає фундаментальні зміни ролі прокуратури в Україні, її наблизять до функції прокуратури в Західній Європі. Для багатьох людей це є радикальною ідеєю. Яку важко прийняти. Функції нагляду Генпрокуратури, зокрема, були характерні для радянської системи, і ми зустріли опір ідеї усунення цієї функції. Прокурори не можуть переглядати судові рішення чи мати привілеї і більше доступу до матеріалів справи, ніж захисники. Це не сумісно з принципом верховенства закону і має змінитися. Однак зрозуміло, що на це потрібен час, щоб ці зміни зрозуміли і застосовували на практиці.

Ви відвідали також і Донецьк, чому саме це місто?

Я поїхала до Донецька, аби зустрітись з Михайлом, чоловіком, якого донецькі правоохоронці зґвалтували міліцейською палицею і жорстоко побили, а за звільнення вимагали хабаря. Це сталось під час "Євро-2012". Його затримали на вулиці за вживання алкоголю у громадському місці. Йому зробили декілька операцій в спробах відновити його внутрішні органи. З кількох міліціонерів, які катували його, двох звинуватили у перевищенні посадових обов'язків за ці жахливі тортури, й жодному з них було пред'явлено звинувачення в тортурах, які є кримінальним злочином в Україні. Офіцерам, які тримали його, у той час як він був зґвалтований, не було пред'явлено звинувачення.

У цьому випадку дослідження проводилося, але, схоже, недостатньо, і ми будемо стежити за розглядом, щоб нагадати українській владі про зобов'язання забезпечити, аби катування були покарані і щоб покарання співвідносилось з тяжкістю злочину. Ми знаємо, що такі тортури, як у цьому випадку, тривають в Україні, і віримо, що це важливо - відстежувати такі випадки й вимагати від влади створити незалежний механізм з розслідування скарг на міліцію.