Експертка Фонду Бертельсманна про рейтинг BTI 2016

Кожні два роки німецький Фонд Бертельсманна презентує Трансформаційний індекс Бертельсманна (Bertelsmann Transformationsindex, або BTI). Дослідження відображає рівень розвитку демократії, ринкової економіки та державного управління в 129 країнах світу, що розвиваються або переживають перехідну фазу. Результати BTI 2016 були презентовані 29 лютого та показують ситуацію в досліджуваних країнах станом на січень 2015 року. DW поговорила зі старшим менеджером проектів Фонду Бертельсманна Сабіне Доннер.

DW: В актуальному Трансформаційному індексі Бертельсманна Україна піднялась у порівнянні з 2013 роком з 57-го на 52-е місце серед 129 країн. Пані Доннер, що ховається за цими цифрами?

Сабіне Доннер: Цей індекс вираховується із двох компонентів. Один з них оцінює політичну, а інший - економічну трансформацію країни. Що стосується України, зміни продемонстрували обидва компоненти. За показником розвитку демократії та політичної трансформації Україна серед 129 країн, охоплених дослідженням, піднялася на 38 місце. У попередньому дослідженні, оприлюдненому 2014 року, Україна перебувала ще на 58 місці. Що ж стосується показника розвитку ринкової економіки, то вона опустилась на 73 місце. В попередньому індексі BTI за цим показником вона перебувала на 62 місці. Тобто, в новому індексі між цими двома компонентами є суттєвий розрив.

У випадку з іншими країнами пострадянського простору цей розрив не такий суттєвий. Скажімо, Україна навіть випереджає на дві позиції Грузію в рейтингу розвитку демократії, але при цьому нижче за неї за економічним показником на цілих 20 сходинок. Чим можна пояснити український феномен?

Це означає, що політичну трансформацію в Україні наші експерти бачать як таку, що просунулася набагато далі, ніж економічна. Це, ймовірно, можна пояснити економічною кризою в країні. Я думаю, що рейтинг та оцінки щодо України чітко демонструють неабияку складність процесу трансформації - з політичної, економічної та соціальної точки зору.

Ми бачимо, що показники України (щодо розвитку демократії - Ред.) з часу останнього дослідження 2014 року суттєво покращилися. Але водночас ми бачимо, що це відбувається недостатньо швидко для суспільства і що реформи втілюються повільно.

Від часів Євромайдану в Україні відбулося чимало політичних перетворень - змінився парламент, президент та уряд. Та розпочаті ними реформи, як і ви зазначили, втілюються повільно. Що ж тоді допомогло Україні здобути достатньо високий показник статусу політичної трансформації?

Важливим сигналом є той факт, що громадянське суспільство набагато активніше бере участь у політичних процесах в Україні. На відміну від періоду після "помаранчевої революції" громадянське суспільство сьогодні є набагато пильнішим і сильнішим у питанні контролю за реформаторськими кроками уряду. Люди не вдовольнилися просто самим фактом того, що стара влада (на чолі з Віктором Януковичем - Ред.) була повалена, а й далі активно контролюють дії уряду. Це особливо важливо в питанні боротьби з корупцією. Адже ми знаємо - це та сфера, де прогрес є особливо повільним та супроводжується труднощами.

Євромайдан і події після нього викликали реакцію суспільств і політичних верхівок, зокрема, й інших країн пострадянського простору. Які саме реакції та в яких країнах, на вашу думку, помітні найбільше?

Передусім у країнах регіону з автократичними урядами ми бачимо суттєве посилення репресій. Сигнал Євромайдану - протестів, щодо яких на початку важко передбачити наслідки у вигляді повалення уряду, - звісно, викликав занепокоєння в автократичних урядів регіону. Ми спостерігаємо сильніший утиск свободи слова, не кажучи вже про свободу зібрань. Це стосується передусім таких країн, як Азербайджан, але також Росії чи Казахстану. У цих країнах стали вдаватись до ще більших утисків, оскілки легітимація автократичних режимів є, з одного боку, обмеженою через економічну слабкість цих країн, а з іншого - бо існує побоювання нових протестів.

Економічна криза в Україні розпочалася з анексії Криму, початку бойових дій на Донбасі, які повністю не завершилися й досі та суттєвим погіршенням економічних відносин із Росією. Чи можна за таких умов взагалі розраховувати на трансформацію української економіки? Які ще фактори відіграють тут роль?

Я думаю, що складну структурно-економічну ситуацію в Україні змінити набагато важче, ніж політичну. Зокрема і в питанні (позбавлення - Ред.) залежності від Росії та зміни формату відносин з нею. Але питання економічної трансформації - це питання не лише національного масштабу. Важка економічна криза в Росії, пов’язана передусім із падінням цін на нафту та зменшенням фінансових надходжень від громадян інших країн, що працюють у РФ, на батьківщину, має негативний вплив на ситуацію на всьому пострадянському просторі. І така негативна кон’юнктура в регіоні впливає, зокрема, й на економічну ситуацію в Україні.