Інтерв'ю з фан-послом Німеччини
18 червня 2012 р.DW: Пане Вагнер, як організовано роботу посольства і які завдання ставилися перед поїздкою до України?
Г.В.: Фан-посольства працюють вже з 1992 року. Щоразу ми виїздимо до приймаючої країни у складі від 20 до 30 осіб. Товариство, яке функціонує при федерації футболу ФРН, і підтримує національну команду, відрядило нас із завданням інформаційної підтримки наших фанатів. Окрім інформаційного намету, який розбито у центрі міста, і де ми роздаємо чимало довідкової літератури про місто, шляхи проїзду до стадіону, готелі, вокзал тощо, у нас ще діє цілодобова «гаряча лінія».
DW: Тож з якими питаннями зазвичай звертаються німецькі вболівальники, які приїхали до українських приймаючих міст?
Г.В.: найбільше запитань про дорогу на стадіон, чи є ще вільні місця, аби поселитися. Де можна добре поїсти, або купити білети, і що можна в місті оглянути? Звісно, це надто скорочений перелік запитань. Звертаються і про втрату документів. До речі, цього разу таких проблем дуже мало. Не більше десятка вболівальників зголосилися, що згубили чи забули у кав’ярнях документи і просили допомоги. У минулі чемпіонати таких випадків було значно більше. Причому, жодного кримінального сліду у цих випадках немає. На «гарячу лінію» надійшло близько тисячі звернень. З цікавих можу згадати повідомлення співвітчизників, які скаржилися, що купили місця у фан-кемпінгу, щоправда у Кракові (Польща), заплатили, а кемпінгу взагалі немає. Така халепа сталася з 30 особами, але їм запропонували допомогу мешканці та вболівальники з Голландії. Для тих, хто втрачає документи ми оперативно зв’язуємося з консульствами і їм швидко виготовляють нові папери. І жодних неприємних інцидентів з українською міліцією теж не було.
DW: Як багато до України прибуло німецьких фанатів, і з якими настроями вони їхали, адже негативної інформації про Україну та Польщу у закордонних ЗМІ не бракувало?
Г.В.: Перший матч у Львові відвідало приблизно 12 тисяч німецьких вболівальників, у Харкові їх було дещо менше – 8-9 тисяч, мабуть, через відстань. На матч з Данією ми очікували до 12 тисяч осіб. Щиро, ми здивовані такою кількістю фанатів, бо чули лише, що тут високі ціни на проживання, важко доїхати, проблеми на кордоні. Насправді, це далеко не так, але це ми відчули вже тут. Ті, хто їхав власним авто, теж розповідали, що переїзд був дуже легким і жодних проблем на кордоні.
DW: Що вас найбільше вразило?
Г.В.: Атмосфера. Те, як українці радо приймають гостей. Адже наступний такий чемпіонат для України буде вже не скоро. А ще Львів, приміром, став відкриттям для німецького вболівальника. Багато хто вже говорить, що повернеться сюди зі своїми друзями та сім’ями на відпочинок. Я теж планую відпочити тут від робочих клопотів з родиною. Як на мене, то Львів більше схожий на західноєвропейське місто, у Харкові ще «радянський» устрій. Наприклад, у Харкові були проблеми зі спілкуванням, мало хто знає англійську, а ще написи кирилицею, що додавало труднощів. Розумілися – жестами. У Львові всі таблиці вулиць позначені латинкою, і знавців мови значно більше, а ще місто просто компактне і його швидко можна оглянути. Єдиною проблемою Львова, як на мене, є логістика стадіону. Надто далеко від центру міста.
DW: З огляду на Ваш досвід, як Україна впоралася з організацією чемпіонату, і яке враження справляють арени українських приймаючих міст?
Г.В.: Можу говорити лише про стадіони у Львові і Харкові. Обидві арени дуже добрі. У Львові арена компактна і гарний огляд поля, а ще прогулянкові доріжки зовні стадіону – це позитив. Інформаційні таблиці дають чітке орієнтування. Аналогічно і у Харкові, але тут є бігові доріжки довкола поля, а це віддаляє глядача.
DW: На матчі до Львова багато німецьких вболівальників приїхали з малими дітьми, а ще на вулицях часто можна побачити вболівальниць. Жінки активно підтримують національну збірну?
Г.В.: Якщо йдеться про ігри національної команди, то зацікавлення жінок значне – до 40 відсотків. Це статистика футбольного товариства, а за матчами ліги спостерігають 20 відсотків жінок. Так, дітей я сам бачив. Хлопці 8-9 років, разом з батьками, приїхали вболівати на львівську арену. Це мене теж вразило.
DW: Як довго працюватиме фан-посольство в Україні?
Г.В.: Допоки Німеччина гратиме у чемпіонаті. Сподіваюсь, що Україна і Німеччина зустрінуться у фіналі в Києві.