Письменники на барикадах

"Що мене особливо захоплює в українцях - усі кажуть: я не маю часу, мушу йти демонструвати", - розповідає Макс Чоллек, молодий поет з Берліна. Наприкінці літа він гостював у Чернівцях у межах літературної стипендіатської програми MERIDIAN CZERNOWITZ. Там заприятелював з багатьма українськими письменниками, з якими тепер підтримує контакт у соціальних мережах. Бо на телефонні розмови в них нині немає часу.

"Усі письменники, яких я знаю, нині у Києві, навіть якщо вони мешкають в інших містах або перебувають за кордоном на якісь літературній стипендії. Вони всі на Майдані. Мій добрий товариш Андрій Любка каже, що нема жодного автора, який би себе поважав і не був би нині у Києві", - розповів DW Макс Чоллек.

Зразок громадянської активності

Українська інтелігенція має геть інше розуміння своєї громадянської значимості, ніж у Німеччині, каже Макс Чоллек. Вони - ніби рупор суспільства. "У Німеччині людей важко сподвигнути навіть на підписання якоїсь петиції, не кажучи вже про те, щоб вийти в Берліні на якусь акцію протесту, приміром, на підтримку біженців у наметах на Оранієнплац".

Чоллек має на увазі близько сотню біженців, переважно з африканських країн, які вже понад рік протестують проти німецької політики надання притулку - спершу біля Бранденбурзьких воріт, а тепер на Оранієнплац.

"Це вже стало класичним наріканням на адресу німецької літературної сцени, що на ній немає жодних проявів суспільно активного письменництва", - зауважує Чоллек. З цієї точки зору Україна доводить, що в питаннях прояву громадянської політичної активності вона перебуває значно ближче до європейських ідеалів, аніж більшість країн у серці Європи".

Зміна парадигми

Макс Чоллек погоджується зі своїми українськими колегами, що мітингувальникам на Євромайдані йдеться про значно глибинніші речі, аніж просто про зміну прізвища прем’єр-міністра. "Гадаю, люди, що мерзнуть на Майдані, прагнуть зміни парадигми. І протести, на мою думку, триватимуть і далі, а не підуть на спад, як цього, схоже, сподівається президент Янукович".

Українцям нині йдеться про щось основоположне, переконаний німецький поет. "Це все ще процеси, які тривають від переламного 1989 року, - процеси пошуку себе і свого місця". Україна все ще не визначилася зі своїми позиціями в сучасній Європі, каже він.

Макс Чоллек із захватом у голосі запитує: "Що мусило би статися, аби люди в Німеччині вийшли отак на вулиці? Імовірно, повинна була б статися якась економічна криза". Тоді, можливо, на думку поета, це спонукало б людей вийти на вулиці і відстоювати свої політичні переконання.