Німецькі експерти: Захід ще немає відповіді на доктрину РФ

Після анексії Криму минув уже рівно рік, а в Німеччині досі з’ясовують, як це могло статись. Дії Кремля на півострові, а потім і на Сході України, виявились для багатьох німецьких політичних діячів, аналітиків і військових експертів сюрпризом. Причин - щонайменше дві.

По-перше, всі останні роки Берлін та інші столиці країн Єврозони були зайняті своїми проблемами, їм було не до процесів, що коїлися у східних сусідів Євросоюзу. А по-друге, займатись ними, по суті справи, не було кому. Після закінчення протистояння між Сходом і Заходом і завершення "холодної війни" чисельність професійних німецьких дослідників, які відслідковували тенденції у пострадянському просторі, різко скоротилась.

У результаті майже непомітними в Німеччині залишались деякі процеси в Росії, доповіді російських воєначальників, котрі - при їхньому ретельному аналізі - могли б дозволити політикам спрогнозувати розвиток подій і, можливо, вжити профілактичних заходів.

Концепція генерала Герасимова

Так, ще до формального затвердження президентом Росії Путіним нової військової доктрини країни в грудні минулого року зрозуміти, до чого все йде і якою буде нова тактика російський військових сил, можна було за висловлюваннями генерального штабу, які прозвучали в лютому 2013 року.

Уже тоді генерал Валерій Герасимов виклав головні принципи того, що пізніше стали називати "гібридною" або "нелінійною" війною, вказує експертка берлінського фонду "Наука та політика" Марґарете Кляйн. Герасимов виходив з того, зазначає вона, що надалі кордони між війною та миром стануть розмитими, одна країна не буде формально оголошувати війну іншій, а це означає, що й методи ведення такої війни повинні бути іншими. Начальник Генштабу сформулював ці методи відверто.

До них, перераховує Кляйн, належать не тільки традиційні способи озброєного насильства, але і політичні, економічні, а також інформаційно-технологічні заходи, які супроводжуються нелінійними й асиметричними методами примусу. "Тим самим вдається завуалювати відкриту військову агресію, - вказує вона. - Тій же меті служить і використання протестного потенціалу місцевого населення або керованих ззовні політичних сил і громадських рухів" . За словами Марґарете Кляйн, концепція Герасимова "доволі точно відображає дії Росії в Україні".

Тактика "зелених чоловічків"

Директор приватного науково-дослідницького інституту Manate Global Advisors з Франкфурта-на-Майні Дастін Деге звертає увагу на ще одну особливість російської військової тактики в Україні, котра фактично поставила Захід у глухий кут. "Росія зуміла винайти новий метод ведення війни, котрий дозволяє дуже довго тримати всіх у невіданні про її істинний масштаб", - пояснив він кореспонденту DW. Як приклад Деге наводить "зелених чоловічків" без розпізнавальних знаків, які з’явилися в Криму навесні 2014 року.

"Така тактика позбавляє супротивника та його союзників можливості швидко і рішуче відреагувати на інтервенцію", - каже дослідник. Саме з цього, впевнений він, і складався задум Кремля - наскільки можливо відтягти реакцію, що йому "вражаючим чином вдалось".

Не тільки Захід, але й сам Київ не відразу зрозумів, що коїться на Сході України, вказує Деге. А коли зрозумів, що ніякого повстання там немає, а є російська інтервенція, вжив заходів у відповідь, та було вже пізно, зазначає дослідник.

Поріг стримування

Крім того, вважає франкфуртський аналітик, російські військові зуміли фактично нейтралізувати доктрину НАТО, націлену на ядерне стримування. "Російська доктрина "нелінійної війни" дозволяє не переступати певний поріг використання озброєного насилля, за котрим автоматично могли б слідувати відповідні заходи з боку НАТО. Якщо противник здатен успішно вести військові дії, не переступаючи такий поріг, то доктрина стримування обертається на порожній звук, червоної кнопки ніхто не натисне", - пояснює дослідник.

"Натівська" стратегія військового і, в першу чергу, ядерного стримування спирається на можливість одночасно ідентифікувати агресора, що в епоху "холодної війни" не стало б проблемою. А що буде, якщо на якому-небудь вокзалі Естонії або другорядному аеродромі в Литві з'являться "зелені чоловічки" без розпізнавальних знаків, питає Деге.

"Спокуса не натискати в такому випадку кнопку буде дуже великою, - відповідає він. - Оскільки ніхто не захоче брати на себе відповідальність і ризикувати атомною війною у відповідь на таку дрібницю". Зброя стримування виявляється особливо неефективною, якщо супротивник не переходить через певний поріг насильства, констатує він.

Плюс - виграш в часі і мінімізація політичного збитку, оскілки, додав Деге, тактика не проголошеної асиметричної війни дозволяє відтягти реакцію у відповідь жертви агресії та її союзників.

Такий урок, вважає аналітик, Кремль виніс із військової кампанії в Грузії 2008 року. "Незалежно від того, хто першим почав відкриті воєнні дії, Москва зазнала більшого політичного збитку, ніж очікувала, - заявив Дастін Деге. - Урок: якщо є можливість уникнути прямої військової конфронтації, то так і треба діяти".

Те ж саме має на меті, за його словами, і ще один елемент нової військової стратегії Росії - "цілеспрямована спроба вплинути на громадську думку (в першу чергу, в Німеччині)" з тим, щоб уповільнити й послабити реакцію Заходу. Для цього, зокрема, використовуються платні тролі в інтернеті, які завалюють злісними коментарями критичні до Кремля публікації або телепередачі в німецьких ЗМІ.

А найголовніше, що Заходу, підбив підсумок Деге, на нову військову стратегію Росії поки немає чим відповісти.