Одеса-Броди: оптимізм політиків і скепсис експертів

Передбачається, що постачальником нафти буде Азербайджан. Гарантією цього має стати підпис представника офіційного Баку під корпоративним договором між державними нафтовими та нафтотранспортними компаніями Азербайджану, Грузії, Литви, Польщі та України щодо приєднання до спільного польсько-українського підприємства „Сарматія“. Добудову нафтогону Одеса-Броди до польського Плоцька мають завершити 2011 року. Президент Литви Валдас Адамкус назвав підписання цього документу „історичною подією, яка зміцнить суверенітет країн регіону”. Його польський колега Лех Качинський називає нову угоду „проривом в енергетичній політиці”:

„Цей проект виправдає себе з комерційної точки зору. Крім того, він має величезне політичне значення. Країни, які розкидані великою територією, але у минулому були об’єднані спільною долею, завдяки цьому нафтогону знову зблизяться. Ці країни домовилися про реалізацію економічного проекту, який матиме вплив на політичне життя”.

Польща вже давно домагається доступу до альтернативних джерел постачання енергоносіїв, побоюючись всесилля російських енергетичних концернів. Від партнерів по Європейському союзу Варшава нещодавно навіть вимагала створення чогось на кшталт „енергетичного НАТО”, члени якого, за аналогією із військовим альянсом, взяли на себе зобов’язання обопільної підтримки, в разі якщо одна з країн матиме проблеми із постачаннями енергоносіїв. У Брюсселі відхилили цю вимогу, не в останню чергу через небажання провокувати Москву.

Енергетична транспортна артерія між Азербайджаном, Грузією, Литвою, Україною і Польщею мало що змінить у залежності цих країн від російської нафти, вважає експерт Польського інституту міжнародних відносин Адам Ебергард:

„Транспортування нафти через Південний Кавказ, потім перевезення танкерами через Чорне море – це все труднощі, які дуже скоро можуть поставити рентабельність цього проекту під питання. Крім того, Казахстан, з огляду на російські інтереси, не зацікавлений в участі у проекті. По-третє, польські нафтопереробні заводи досі спеціалізовані на переробці важкої російської нафти. Переробка каспійської нафти для них – це непросте питання”.

У представників енергетичних компаній Польщі підписання міждержавних угод про добудову нафтопроводу Одеса-Броди до Плоцька також не викликало ентузіазму. Розмови про цей проект не припиняються вже десять років, але і досі майже нічого не зроблено, нарікає польський експерт з питань енергетики Анджей Щесніак:

„Поки ми перебуваємо на дуже ранній політичній стадії і мені здається, що зустріч у Вільнюсі не принесла нічого нового. Немає ніякої конкретики. Маємо лише нову заяву, але жодного факту, який засвідчив би, що справа рухається уперед”.

Директор енергетичних програм центру „Номос“ та колишній заступник голови правління „Укртранснафти“ Михайло Гончар зазначив, що розроблений європейськими фахівцями проект нафтогону вже застарів, а новий маршрут через Польщу вимагатиме додаткових коштів, часу та зусиль. Тривожним сигналом Гончар назвав вихід з числа учасників „Сарматії“ Казахстану:

„Ситуація з Казахстаном і показала, що це абсолютно хибна логіка, яка нав’язана і в 2012 році може так статися, що цей проект виявиться вже непотрібним, оскільки наразі реалізуються потужні конкурентні проекти в регіоні Чорного моря. А Україна з Польщею так і будуть стояти в черзі й очікувати, коли нафти буде більше“.

Експерт нагадав, що казахська сторона придбала нафтопереробні активи в Румунії і тепер має інший плацдарм діяльності на теренах Євросоюзу. На думку Гончара, цього б не сталося, якби польські та українські урядовці не вдавалися до „імітаційної дипломатії“ і не затягували час. Зокрема, рік урядування Кабміну Януковича Гончар вважає роком втрачених можливостей. А тактику очікування збільшення вільної для транспортування нафти спочатку до 2010 року, а потім і до 2012-го – шляхом в глухий кут.