ООН: ґвалтування в зоні АТО залишається безкарним

Задокументовані експертами ООН випадки сексуального насильства в зоні бойових дій на Донбасі та в Криму - лише верхівка айсбергу. У щойно оприлюдненому звіті Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) йдеться про понад 30 таких інцидентів, які трапились у період з березня 2014 року по січень 2017 року з обох боків лінії розмежування. "Кількість випадків, які згадуються в цій доповіді, не відображає реальних масштабів порушень. Зараз досить важко їх оцінити, більшість таких випадків стають відомими через роки після завершення конфлікту",- зазначила в розмові з DW співробітниця моніторингової місії ООН з прав людини в Україні Наталя Пилипів.

За даними авторів дослідження, найчастіше жертвами сексуального насильства стають особи, що потрапили під варту правоохоронців, Збройних Сил чи незаконних військових формувань самопроголошених республік. УВКПЛ також виявило випадки сексуальної наруги над цивільним населенням, на контрольних пунктах в’їзду-виїзду вздовж лінії зіткнення - як з боку урядових сил так і озброєних сепаратистів. Також підвищує ризик  сексуального насильства присутність військових чи озброєних груп у населених пунктах.

Зґвалтування як допит

На території, яка перебуває під контролем уряду України, УВКПЛ повідомляє про випадки сексуального насильства та погроз у місцях тримання під вартою щодо осіб, які підозрюються в сепаратизмі, з метою їх покарання, приниження або визнання провини. І хоча жертвами таких дій переважно ставали молоді чоловіки, погрози також застосовувалися до жінок-членів їхніх родин. Подібні випадки були поширені у 2014-2015 роках, однак УВКПЛ має свідчення, що ця практика і досі трапляється.

Так само поширеною вона є і на непідконтрольних територіях. Як зазначають автори звіту, на ранніх етапах конфлікту погрози зґвалтуванням тут використовувались незаконними збройними формуваннями і як елемент тиску - таким чином жертв змушували ділитися бізнесом чи банально грабували. Пізніше сексуальне насильство дедалі частіше застосовувалось бойовиками самопроголошених республік до затриманих ідеологічних супротивників - громадян з проукраїнською позицією.

Придорожнє домагання

Блокпости та контрольні пункти в'їзду-виїзду через лінію зіткнення стали ще одним місцем поширення сексуальних злочинів. Станом на січень 2017 року через них щодня проходить у середньому 25 тисяч осіб - переважно люди похилого віку, жінки та сім’ї з дітьми.  Ще в червні 2015 року УВКПЛ отримало декілька повідомлень про сексуальне насильство та домагання до жінок (цивільних осіб та гуманітарних працівників) на блокпостах. Оскільки більшості жертв доводиться регулярно перетинати лінію зіткнення, вони побоюються розповідати про такі випадки.

У звіті наводиться відносно свіжій випадок, що стався в середині вересня 2016 року на одному з підконтрольних уряду блокпостів у Донецькій області. Посадовець, що чергував на блокпосту сказав подорожній, що з її пропуском виникла проблема, і направив її до координаційного центру. Забравши паспорт, він зачинився з жінкою в приміщенні, сказав їй, що вона давно йому подобається, насильно посадив собі на коліна і почав домагатися. Вона плакала та благала відпустити її. За півтори години службовець погодився відпустити жертву. Пізніше жінка звернулася до поліції але станом на 15 січня 2017 року будь-який прогрес у розслідуванні відсутній.

Щодо непідконтрольних українському уряду територій, то УВКПЛ наводить випадки, коли жертвами насильства на блокпостах стали вагітна жінка і жінка, що подорожувала з дітьми. Причиною затримання і зґвалтування в обох випадках, за словами жертв, стало намагання бойовиків "не допустити вивезення дітей з республіки".

У звіті також наводиться кілька випадків сексуального насильства з боку військових чи бойовиків у населених пунктах по обидві сторони конфлікту. "Зґвалтування, домагання, примус до проституції тут є одним з елементів систематичного порушення прав людини з боку озброєних людей",- розповідає Наталя Пилипів.

Безкарність злочинців та безпорадність жертв

УВКПЛ звертає увагу на переважаючу безкарність сексуального насильства. "Нам відомо про кілька спроб розслідування ґвалтувань на непідконтрольних територіях. Але вони в жодному разі не відповідають хоча б мінімальним вимогам до правосуддя та захисту жертв насильства",- зазначає Наталя Пилипів. Однак і на підконтрольній уряду території подібні злочини залишаються без розслідування.

Військова прокуратура повідомила УВКПЛ, що станом на кінець грудня 2016 року вона отримала лише три кримінальні провадження, що стосуються звинувачень у сексуальному насильстві. Ще два випадки розслідувались управлінням Нацполіції в Донецькій області, але під кінець грудня 2016 року провадження були закриті за відсутності складу злочину. Єдине кримінальне провадження в справі про сексуальне насильство, яке ще триває - справа батальйону "Торнадо".

Причиною такої безкарності, на думку авторів звіту, є, зокрема, використання слідством як доказів виключно результатів медекспертизи, яка робиться у перші 72 години після зґвалтування. Також ситуацію погіршують брак поліцейських, суддів, неделікатність правоохоронців по відношенню до жертв сексуального насильства. У звязку з цим УВКПЛ у рекомендаціях до українського уряду наголошує на необхідності як внесення змін до Кримінального кодексу, так і реформування всієї системи надання допомоги жертвам насильства в цілому.

"Жертви подібних злочинів, та й взагалі катувань на Сході практично повністю позбавлені доступу до психологічної та медичної допомоги. Більш-менш якісно її надають лише громадські організації у великих містах", - розповідає Наталя Пилипів.