На сторожі миру
11 жовтня 2013 р.
Наступного понеділка Сирія має приєднатися до Організації із заборони хімічної зброї (ОЗХЗ), ставши її 190 членом. Сирійський президент Башар Ассад під міжнародним тиском оголосив про готовність відмовитися від свого арсеналу хімічної зброї. Таким чином він зміг уникнути військового втручання з боку США.
Нині 27 контролерів Організації із заборони хімічної зброї перебувають у Сирії з метою перевірки місць збереження такої зброї та підготовки процесу знищення арсеналу. Як очікується, до них у Сирії мають приєднатися й інші контролери. Інспектори перебувають у країні, де точиться громадянська війна, з минулого тижня.
Непроста місія в Сирії
Досі експерти, за їхніми даними, перевірили три сирійські об'єкти. За оцінками, режим президента Ассада має у своєму розпорядженні близько 1000 тонн хімічної зброї. У середині 2014 року Сирія, згідно з рішенням Ради Безпеки ООН, має стати вільною від хімічної зброї країною.
Організація із заборони хімічної зброї відповідає за виконання Конвенції про заборону хімічної зброї з 1997 року. Цим документом забороняється застосування і виробництво такої зброї, а також визначається, що всі запаси хімічної зброї мають бути знищені. Штаб-квартира організації розташована в нідерландській столиці Гаазі, там працюють близько 500 співробітників.
Майже непомітна організація
Працівники Організації із заборони хімічної зброї обстежують і контролюють, а їхні результати представляють в ООН. "Власником результатів обстежень є наш замовник - ООН", - пояснює речник організації Міхаель Луган. Таким чином сама ОЗХЗ для багатьох залишається непомітною.
Так само невідомим, як і сама організація, для загалу залишається і її генеральний секретар. Турок Ахмет Узюмджю керує організацією з 2010 року. Сирійські реалії йому добре знайомі, адже він з 1982 до 1984 року жив і працював у статусі генерального консула в місті Алеппо.
Така місія, яку треба здійснити в Сирії, для Організації із заборони хімічної зброї є цілком новим викликом. Ніколи раніше інспекторів не відряджали для того, щоб перевіряти підозри в застосуванні бойового газу чи працювати в охопленому війною регіоні.
На сторожі миру
Утім, головне завдання ОЗХЗ полягає у зовсім іншому. Усі країни, що приєдналися до Конвенції про заборону хімічної зброї, зобов'язані знищити всі наявні в них арсенали хімічної зброї. Організація із заборони хімічної зброї була заснована 1997 року як світова інстанція контролю, щоб із допомогою своїх 125 інспекторів наглядати за цим процесом.
Співробітникам ОЗХЗ має бути гарантовано будь-якої миті доступ до відповідних військових об'єктів. Усе це фінансують самі країни - за тим самим принципом, за яким сплачуюються внески до ООН. Попри те, що ОЗХЗ тісно пов'язана з ООН, вона є самостійною інституцією, котра лише уклала угоду з ООН.
Утім, не всі країни світу поки що приєдналися до Конвенції про хімічну зброю, є окремі винятки. Крім Сирії, конвенцію ще не підписали Ангола, Єгипет, Північна Корея та Південний Судан, а Ізраїль та М'янма її досі не ратифікували.
Результат є
За словами речника організації Лугана, левова частка усіх арсеналів хімічної зброї у світі вже знищена. "Ми можемо засвідчити, що 80 відсотків усієї наявної хімічної зброї вже ліквідовано". Цю цифру підтверджує і Ральф Трапп, котрий нині працює незалежним консультантом з питань роззброєння. "Власне, було передбачено знищити всю хімічну зброю упродовж десяти років. Максимальне подовження може становити 15 років, якщо рахувати від моменту набуття чинності у 1997 році", - зауважує він.
Цей процес уже давно мав би бути завершеним. Насамперед Росія та США не дотримуються часового плану. Це держави з найбільшими аресаналами хімічних бойових речовин. За даними ОЗХЗ, Росія на початку мала близько 40 тисяч тонн, з яких знищено 75 відсотків. США спершу мали понад 30 тисяч тонн, з них ліквідовано вже 90 відсотків.
"Знищувати хімічну зброю вдесятеро дорожче, ніж її виготовляти", - пояснює Трапп. За його словами, таку кількість зброї знищити так, щоб від неї нічого не залишилося, та щоб не було завдано шкоди ні людям, ні довкіллю, - дуже непросто. Адже потрібно багато часу і насамперед великих інвестицій. Організація й далі відстежуватиме цей процес, можливо, невдовзі і в Сирії.