Париж між нескореністю, скорботою та страхом

Це була лише хлопавка, але звук, що нагадав вибух, минулої ночі змусив сотні парижан кидатися сторч головою від місця, куди вони прийшли вшанувати пам'ять загиблих у п’ятничних терактах. Минають лише секунди і стрімкі хвилі людського потоку заполоняють прилеглі до Площі Республіки вулиці. Швидко з'ясовується, що тривога була помилковою. Але атмосфера у місті наелектризована, настрої змінюються блискавично. Звідкись чути "Марсельєзу" - як бойовий клич, що ніби попереджає про небезпеку, яка нависла над свободою. Група молодих людей підхоплює спів, а їм підспівують і деякі приїжджі.

"Обійму кожного"

"Безкошотовні обійми" - можна прочитати на деяких плакатах. Молоді люди пропонують обійми кожному, хто хоче у ці сумні хвилини відчути трохи людського тепла. Це знак згуртованості, а для когось, можливо, і відчуття розради. Зовсім поруч двоє молодиків арабського походження намалювали плакат "Я мусульманин, але не терорист". Вираз їхніх облич серйозний, та вони відкриті до розмови. "Масове вбивство цієї п'ятниці жодним чином не пов'язане з ісламом", - запевняє один із них і додає, що радіє тому, що живе у Франції та любить цю країну.

Розмаїта республіка

Загалом мусульман на Площі Республіки зібралося небагато. А тих, хто відкрито демонструє приналежність до релігії, приміром, жінок з покритою головою, взагалі практично не бачити. Але деякі мусульмани вже побували тут і залишили свою думку про криваві теракти. "Іслам забороняє тероризм" написано в самому центрі площі, там, де люди крейдою спонтанно висловлюють свої думки та почуття з приводу трагічних подій. Про те, що іслам та тероризм не пов’язані між собою, тут написано двома мовами - арабською та французькою. Це очевидна спроба зблизити обидві культури.

Загалом же на Площі Республіки панує мультикультуралізм. Тут чути польську, курдську, португальську, гінді та інші мови. Усі прагнуть висловити своє ставлення до подій.

"Більше не почуваю себе вдома"

Інші присутні на площі люди жваво дискутують з арабськими молодиками. Серед них і вже немолодий чоловік, який називає себе "корінним французом" і належить до політичного руху, що виступає проти притоку міграції. Його аргументація витримана в класичному дусі цього руху. Він каже, що через наплив іноземців більше не почувається у власній країні вдома. А тепер ще й ці атаки ісламістів… На це він незворушно чує у відповідь, що у Франції, мовляв, п'ять мільйонів мусульман, а теракти організовані невеликою групою злочинців. "Як можна стригти всіх під один гребінець?", - запитує арабський молодик. І про іслам тут зовсім не йдеться. "Ми вже 30 років живемо у банльо (приміських районах, які часто вважають гетто - Ред.) - знаєте, що це таке?", - знову звертається він до свого опонента і пропонує саме там шукати коріння проблеми. Розмова між чоловіками триває.

На Площі Республіки, між тим, все так же неоднорідно. Це як віддзеркалення різних характерів, які тут зібралися, і які по-різному висловлюють свої емоції. Але всіх тут єднає страх, страх перед смертю. Звісно, на це можна поглянути і з іншого ракурсу: Париж цього вечора був містом життєлюбності.