Українські соцмережі
19 травня 2017 р.
От уже кілька днів українські інтернет-провайдери один за одним впроваджують в дію рішення Ради національної безпеки і оборони (РНБО) щодо блокування російських інтернет-сервісів. Ще в середу, 17 травня, доступ до підсанційних ресурсів обмежили два найбільш оператори мобільного зв'язку - "Київстар" і Vodafone, у найближчі дні блокування обіцяє ввести й найбільший оператор проводового зв'язку "Укртелеком". Йдеться, зокрема, й про соціальні мережі "ВКонтакте" й "Одноклассники", якими, за даними їхнього власника - компанії Mail.ru Group - користуються понад 20 мільйонів українських користувачів.
Сама компанія вже повідомляє користувачам, як обійти блокування, використовуючи такі сервіси як VPN чи TOR. Водночас очікується й певний відтік українських користувачів "ВКонтакте" й "Одноклассників" до інших соціальних мереж - у першу чергу до міжнародних гігантів Facebook і Twitter. Однак паралельно українцям пропонують і локальні рішення - суто українські соцмережі, які беруть на себе місію стати патріотичною альтернативою "руці Кремля" в інтернеті.
Піонери ринку
Першою спробою створити "український Facebook" можна вважати проект Connect.ua, запущений ще 2007-го року. "В той час в Росії запустилися "ВКонтакте" й "Одноклассники", й багато хто вважав, що соцмережі будуть чимось на зразок регіональних порталів - у кожній країні свій. В Україні ця ніша була порожняя",- розповідає IT-оглядач, автор книги "Стартап на мільйон. Як українці заробляють статки на технологіях" Тимур Ворона.
Connect.ua стрімко набирав користувачів у перші місяці роботи, досить швидко набравши майже півмільйона користувачів. Однак проект не витримав конкуренції з "ВКонтакте", який агресивно заходив на український ринок. Врешті-решт у 2012 році проект Connect.ua довелось переформатувати на сервіс знайомств.
Упродовж 2008-2012 років в Україні з'являлось ще кілька місцевих соціальних мереж, такі як Friends.ua, Frendin чи Profeo, однак всі вони закривалися за рік-два.
"Соцмережі - це бізнес, який тримається на критичній масі користувачів, знайти достатню їхню кількість на одному національному ринку - навіть такому чималому як український - досить важко, особливо за наявності міжнародних ініціатив", - пояснює Олександр Ольшанський, президент IT-холдингу Internet Invest.
Патріотичний бум
Справжній сплеск створення нових українських соцмереж припав на весну-літо 2014-го року, коли з початком російської агресії в Україну почали лунати заклики до бойкоту "ВКонтакте" й "Одноклассники". Нові сервіси гучно запускалися ледь не щотижня, але з часом тихо й непомітно закривалися.
Так, сторінка проекту "Друзі", який позиціонував себе як соціальна мережа виключно для українців, а його функціонал та дизайн був доволі подібний до "ВКонтакте", зараз перенаправляє користувачів на сторінку афганської соцмережі KabulJan. Сайт ще одного запущеного в той період проекту WE.UA, вже більше року перебуває на реконструкції. Взагалі не відповідають сторінки платформ мікроблогів boxy.com.ua та zozu.org.
Вибір є
Однак кілька місцевих проектів продовжують працювати, позиціонуючи себе як альтернатива російським соцмережам .
Один із них - Ц.УКР ("Це Україна") вже зараз пропонує користувачам "ВКонтатке" автоматично перенести на нову платформу всі свої фотографії, відео чи аудіозаписи. Власне сам інтерфейс ресурсу досить подібний до російського попередника, кількість користувачів та інша статистика наразі недоступні навіть потенційними рекламодавцям.
Соцмережа UkrFace - також подібна дизайном до "Вконтатке" та Facebook - була створена 2014-го року, "щоб об’єднати Схід і Захід України". Ані засновників, ані приблизної кількості користувачів кореспонденту DW з’ясувати не вдалося.
Найстаріший з діючих на сьогодні проектів - соціальна мережа "Українці" - створений ще 2009-го року. Дизайн та функціонал проекту, вочевидь, лишався незмінним з дати заснування - соціальна мережа не підтримує відео- та аудіозаписи та орієнтована переважно на текстове спілкування.
Кому це потрібно?
На думку Тимура Ворони проекти національних соцмереж в Україні лишаються справою індивідуальних ентузіастів і приречені на провал. "Кожна чергова національна соцмережа - це убога підробка під нормальний продукт і спроба заробити на патріотизмі. Вони не пропонують користувачам жодних оригінальних рішень, це просто калька з західних сайтів, з набагато скромнішим функціоналом і замкнутістю всередині країни. Українці хочуть бути частиною міжнародного співтовариства, а не замикатися всередині країни, як це відбувається в Китаї", - пояснює він.
Артур Оруджалієв, який керує галузевим інтернет-виданням AIN, нагадує, що український внутрішній IT-ринок доволі мізерний, а тому на ньому навряд чи колись буде достатньо прибутків для інвестицій у складні розробки рівня Facebook чи “ВКонтакте”.
Олександр Ольшанський додає: як і будь-який інтернет-бізнес, пов'язаний із користувацьким контентом, соцмережі - ризикована справа для власника в Україні. "Серйозно цим ніхто не займається, бо в будь-який момент у тебе на серверах правоохоронці захочуть знайти щось протизаконне. Спочатку це була порнографія, потім піратський контент, зараз ось - всі шукають сепаратистські матеріали", - каже експерт.