Мовний расизм
14 січня 2013 р.
У кнайпах Баварії, замовивши "негра" чи "росіянина", отримують напій із білого пива з лимонадом або колою. Один із традиційних рибних ресторанів Кіля гордо зветься "Голова мавра" – це, мовляв, ще в Середньовіччі символізувало розкішне частування. Слова на кшталт "негр"– давно табу в публічних дискусіях, але солодощі "Поцілунки негра" (Negerküsse) з цукру й шоколаду залишаються хітом на дитячих святах у Німеччині.
Закорінення в побутовій лексиці – причина, чому такі вирази досі вживаються, вважає дослідник мови Бернд Мюллер-Жекваєр. Але гість, який замовляє в ресторані "циганський шніцель", не стає автоматично расистом. Набагато більше залежить від намірів мовця.
Підозрілі вирази
Слово дискримінує тоді, коли ним категоризують, принижують і створюють між людьми різницю, якої насправді не існує. Так вважає наукова співробітниця кафедри мас-медіа та комунікативних досліджень із Ерфурта Ліріам Шпонгольц. "Не всі расистські вирази можна розпізнати з першого погляду… Кожен вираз, який категоризує, – принципово підозрілий", – зауважує спеціалістка.
Наприклад, "дівчина в хустці". У Німеччині це одне слово ("Kopftuchmädchen"), яким описують мусульманок. Воно категоризує і створює штучну різницю між дівчатами в хустках і без. Шпонгольц радить замислюватися, яку функцію виконують слова. Тоді швидко стає зрозуміло, що на перший погляд некривдні побутові вирази є сумнівними.
Завуальована дискримінація
Завуальована дискримінація стосується насамперед людей, котрі вважаються інакшими, відзначає етнолог і доцент Мюнхенського університету Юлія Баєр. Не тільки на конференціях, а й у літературі вживають терміни "корінний мешканець", "уродженець" чи "примітивні народи", які живуть "далеко від цивілізації" та "як у кам'яній добі". Всі ці вирази роблять "чужинців" екзотичнішими й цікавішими, але водночас не описують їх як рівних.
"Тут криється давнє колоніальне уявлення про білу расу, котра є ціннішою за інші", – вважає Баєр. Подібні вирази не тільки науково застарілі та неправильні, вони часто зумовлюють хибні асоціації. Баєр цитує приклад із книжки Сюзан Арндт і Антьє Горншайд "Африка й німецька мова":
"Закрийте очі, уявіть якого-небудь вождя і розкажіть, що ви бачите. Особисто я бачу індіанця в пір'ї або ватажка племені з пов'язкою на стегнах… А тепер проведіть такий експеримент із виразом "політик високого рангу". Результат буде інакший. Хоча вождь – не хто інший, як політик високого рангу. Із цього зрозуміло, що до кожного визначення прикріплені певні уявлення… Жоден вираз не є невинним", – підсумовує етнолог.
Дитячі стереотипи
Що за всім цим приховується – неуважність, відсталий спосіб мислення чи щось інше? Для Юлії Баєр вирази, які добирає мовець, більше характеризують мовця, аніж людей, про яких він говорить.
Ще з дитячих книжок ми засвоїли, що "ескімоси живуть в іглу", а "в Африці носять спідниці з трави", каже етнолог. Тому, говорячи про "вождів" та "корінних мешканців", ми пригадуємо асоціації з дитинства – часто-густо неправильні та дискримінаційні. Люди наче й усвідомлюють, що все це стереотипи, але вони міцно засіли у свідомості.
Ні Мюллер-Жекваєр, ні Шпонгольц і Баєр не вважають найкращим рішенням накладати табу на певні вирази й замінювати їх "рівнішими". Якщо хтось сприймає людей тільки за їхнім походженням, казати "мігрант" замість "гастарбайтер" мало допоможе, вважає Баєр.
"Інуїт" замість "ескімос"
Щоб уникнути халеп, Мюллер-Жекваєр радить дослухатися, як інші народи самі себе називають – приміром, казати "роми" замість "цигани". Це також означає, що варто викреслювати зі свого мовлення на перший погляд необразливі слова на кшталт "ескімос". Адже йдеться про назви, які різним етнічним групам від Гренландії, Канади й до Сибіру прищепили ззовні і які ці народи не надто полюбляють. Тому коректніше сказати "інуїт" замість "ескімос".
Мова, чутлива до міжкультурних відмінностей, – можлива, якщо люди перестануть спрощувати дійсність і робити з когось екзотів. Наприклад, ті, хто живе уздовж Амазонки, – не один і той самий "примітивний народ". У колах етнологів давно знають, що тамтешні люди мають чимало власних культур, які не можна вважати "нецивілізованими". Однак якщо зважати на побутове мовлення, в головах багатьох німців, схоже, все ще інакше.